Олеся Мандебура. Ґару. Емоції. Чоловікам не читати!

Емоції після концерту Ґару в Києві

30 жовтня у Києві відбувся концерт Ґару. Хоча він починався о 19:00, вже близько шостої години вечора до Національного палацу мистецтв “Україна” почали підходили перші гості, і переважно – дівчачі компанії. Синоптики вже заявили, що день 30 жовтня в Києві побив усі теплові рекорди за 137 років – теплий осінній київський вечір створив ідеальну романтичну атмосферу для романтичного концерту.

Ботільйони і коротенькі спіднички, вишукані сукні, розстібнуті легкі плащики і яскраві шалики, джинси і кофти, солідні костюми й краватки – спрагла за позитивними емоціями київська публіка поспішала на побачення, яке чекала і до якого готувалась майже півроку.

І це побачення було ідеальним – здається, жіноча частина вчорашньої аудиторії знає і має для цього свої власні секрети і правила.

Правило №1. Квиток на Ґару треба купувати завчасно – місяців за п’ять. По-перше – є достатньо високі шанси придбати релевантний квиток за більш-менш адекватною ціною. По-друге – буде достатній запас часу, щоб здійснити свої маленькі жіночі забаганки, які часто так і лишаються жити лише у наших жіночих мріях. Наприклад, схуднути, почати робити щоранку принаймні мінімальний комплекс гімнастичних та/або енергетичних вправ, скажімо, планку хвилину тримати. А ще пройти курс певних процедур апаратної косметології – та той самий УЗ-пілінг.

4-5 місяців – цілком пристойний час для того, щоб “привести себе в порядок” (що ми, жінки, так любимо робити) і з чудовим настроєм вирушити на довгоочікуване побачення з голубооким канадським франкомовним перевертнем. Хоча яка різниця, якою мовою співає цей перевертень, адже мова його пісень не стільки і не тільки вербальна – це значною мірою мова очей, жестів красивих рук, душі, серця, кохання, пристрасті, жаги. І, звісно, це мова обіцяної насолоди.

Правило №2. Законних чоловіків і коханих/коханців лишаємо вдома. Найкращим компаньйоном для викиду ваших емоцій буде лише вона – вірна подруга. Адже розділені з близькою людиною емоції – то подвоєні емоції. А якщо йдеться про жіночі емоції, то їх сміливо можна не просто подвоїти, а й помножити на 10.

Лише вона переживе таке саме шаленство і такі само “мурашки по шкірі”. Та, власне, і під шкірою теж. Ніхто так, як вона, не зрозуміє, чому раптом на такому енергетично позитивному і неймовірно драйвовому заході у вас з’явилися сльози в очах, які тонесенькими кришталевими краплями вплітаються у волосся. Чому раптом починають тремтіти пальці на руках, а в серці оживає й розквітає, вириваючись на волю, та одвічна жіноча туга, яка, здавалося б, так надійно схована від самої себе під яскравою червоною помадою. І з ким ще можна потім, після концерту, випити шампанського, чи пак – довірливо напитися шампанського, як не з нею – тою самою вірною і відданою подругою?

Ні, звісно – на вчорашньому концерті було багато красивих пар різного віку. Але подружок було набагато більше – праворуч від нас сиділо двоє дівчат, ліворуч через два вільних місця теж сиділи подруги. Після першої пісні, коли почали впускати на свої місця публіку, що запізнилась, ці вільні місця теж зайняли двоє подружок.

Правило №3. Дозволяємо собі побути маленькою дівчинкою. Хоча б на один вечір забути про щоденні обов’язки мами і дружини, про гору заплямованих і невипрасуваних речей. Викинемо з голови сакраментальне жіноче запитання “І що оце його сьогодні приготувати на вечерю?”, не думаємо про нові побачені буквально вчора зморшки біля очей – врешті-решт, вони будуть у нас у всіх. Головна і єдина зброя, якою жінка може допомогти сама собі у цьому житті – це її емоційний стан. Саме він – джерело її молодості, адже важливо не те, скільки жінці років, а те, як вона себе почуває. Згадаємо перше побачення, перший букет квітів від хлопчика, перший несміливий обережний ризик зустрічі губ і рук. І навіть якщо від тих миттєвостей минули сотні земних років – це ж однак та сама ти.

Готова, дівчинко? Отже, Ґару!

Чорна сорочка, джинси, великий темний годинник і акустична гітара – це Ґару. Нічого зайвого, нічого яскравого і штучного – вчора на головному мистецькому майданчику України був стовідсотковий справжній чоловічий антураж. І голос, звісно.

Його голос, здається, може дістатися таких потаємних глибин душі і тіла, які не підвладні пестощам найдосвідченішого коханця. І навіть наша досконала і вишукана українська мова навряд чи зможе знайти такі нові слова і вирази, які б не були уже сто разів висловлені іншими мовами, а особливо – чуттєвою французькою, щоб описати ті емоції, які викликає співак, щоб передати його шалену енергетику, гру з публікою, його власну насолоду від того, що і як він робить на сцені. Він не приїжджає просто співати – він приїздить, щоб щедро і щиро ділитися своїм власним задоволенням. Своїм шалом, вібраціями емоцій і навіть своєю власною втіхою від того, який він мужчина.

І Київ на щирість відповідає щирістю. О, Київ не просто вміє любити – здається, ніби він насправді володіє віковою мудрістю і розпізнає щонайменшу фальшиву ноту у будь-якому перформансі, до якої б сфери життя соціуму вона б не відносилась. І якщо він її відчує – на нього не подіють ніякі лозунги на кшталт “Київ, вставай!”. А на вчорашнє “stand up!” Київ зреагував миттєво – і посхоплювалися зі своїх місць дівчата, і почалися танці перед сценою. І не лише дівчата – була одна дуже позитивна ситуація. До одинокого танцюючого мужчини підбіг ще один, вони почали вихилятися удвох. І тут зі сцени до них стрибнув Ґару – і хлопці, обійнявшись у коло, стрибали вже разом утрьох під схвальні вигуки й оплески залу.

Від 6 до 76

Вчорашнє жіноцтво – це маленьке дівча у шкільній формі з букетом квітів, яку мама поставила на сцену і дуже поважного віку пані, яка повільно спускалася сходами перед нами. Вона пахла ліками і дуже ностальгійно зітхала, ховаючи під бордовий берет сиве волосся. Вочевидь, ця пані разом із залом співала “Belle”. Вічно юна красуня Бель, гімн кохання до якої Ґару доспівав без мікрофона. Ні – цього разу з ним було все в порядку, це було просто таке бажання співака. І його голос без мікрофона зазвучав ще міцніше і потужніше, викликавши в глядачів справжній шал.

Вчорашнє жіноцтво – це поцілунки з кожною жінкою, яка принесла квіти (у цьому співак лишився вірний сам собі) і оберемки різних квітів – і стійких осінніх з терпкуватим запахом, і вічно молодих троянд. З Києва Ґару повіз розкішний білий жіночий шарф, який зняла з себе і накинула на нього одна шанувальниця під час палких поцілунків останньої пісні. І який неймовірно яскраво вписався в його темний сценічний образ.

І так хочеться на наступному концерті почути не анахронічне “Большое спасибо, Киев!”, а “Дякую, Київ!”. І щоб глядачі більше не спізнювалися – не розумію, який сенс купувати недешевий квиток у партер і слухати першу, другу, а то й третю пісню під зачиненими дверима входу в зал.

“Аdieu” – заспівав Києву в останній пісні Ґару. “Ні, Ґару! До нових зустрічей!” – відповів оплесками Київ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.