В’ячеслав Васильченко
Лінгвіст, автор детективів, журналіст

Майстерня з виготовлення людини, або Навіщо я читаю книги – І

Читати чи не читати? Фото: Unsplash/Annie Spratt
Читати чи не читати? Фото: Unsplash/Annie Spratt

ЕПІГРАФ: Дім без книг – як тіло без душі (Марк Туллій Цицерон)
АНТИЕПІГРАФ: Навіщо купувати книжки? Краще горілку.
Від неї хоч якийсь толк (Невідомий автор)

Якось почув цікаву розповідь. Її автор їхав у поїзді. І розговорився із сусідом. Той виявився приємною людиною. Як зовні, так і “внутрішньо”. Розумний, цікавий співбесідник. Але те, що він розповів про себе, вразило. Виявляється, чоловік повертається після “відсидки” у вʼязниці. Коли вчорашній зек показав своє фото “до тюрми”, його неможливо було впізнати. Точнісінький зарізяка – Чіпка Варениченко. Лоб вузький, очі лихі. Тікай від такого чимдуж, не озираючись. Те, що “розумний і цікавий співбесідник” розповів про своє чарівне перевтілення, здалося дивовижним. Увесь час відсидки чоловік пропрацював бібліотекарем. Серед розсипів книг. І постійно читав, читав, читав…

Покажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти є, але якщо скажеш, що ти перечитав, то зможеш дізнатися про себе набагато більше

– Франсуа Моріак

Література – це “мистецтво слова”. І обидві ці назви ключові. І мистецтво. І слово. Мистецтво – продукт розвитку людства. Але й вихователь його. Взаємодіючи зі світом, людина пізнавала все, що її оточувало. І себе посеред усього. Пізнане логікою пішло в розум, пізнане серцем гайнуло в душу. По-науковому мистецтво розуміють як одну з форм “суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів” (Короткий енциклопедичний словник з культури, К., 2003). Простіше кажучи, це – пропущене крізь свідомість і образно передане наше бачення світу. Усього довкола нас. І всередині. Така передача мусить на щось спиратися, мати якусь матеріальну основу. Для різних видів мистецтва основа різна. Для музики – звук. Для літератури – слово. Література – наймобільніший і найдієвіший вид мистецтва.

Любити читання – це обмінювати години нудьги, неминучої в житті, на години великої насолоди.

– Монтеск’є

Для письменника слово – як для художника фарба. Він ним малює. Часто змішує їх кілька, щоб досягти потрібного відтінку, барви. Сприймання художнього тексту – процес складний, він запускає інтелектуальні й емоційні механізми. Читаючи, людина опиняється й живе у віртуальному світі – часі, просторі й інтер’єрі вигадного автором твору. Світі, якого ніколи не було і якого ніколи не буде. У світі, який міг би бути, якби люди робили так, як радять письменники. Але люди чинять інакше. Так, як підказує їм не чийсь чужий (хай і письменницький), а свій розум (якщо він є, звісно). Тому, за логікою, краще, щоб він, цей розум, “плекався” літературою. А не був безпритульним обірванцем… “Liber est mutus magister”*? – підказують давні “імпортні” мудреці. “Книга вчить, як на світі жить”, – дають пораду мудреці свої. Художня книга – це досвід. Це нове народження істоти як людини. Ще один крок до закорінення в людський світ.

Кожна людина, яка вміє читати, володіє силою, щоб збільшити себе, щоб помножити шляхи, якими вона може жити, щоб зробити своє життя повним, значним і цікавим.

– Олдос Гакслі

Кожен хоча б раз у житті чув геніальне: “Заговори, щоб я тебе побачив”. Не так важливо, хто це сказав (Сократ, Аристотель, Цицерон чи Микола Янович Азаров). Важливо, що ця формула – своєрідний експрес-тест – працює. Завжди і всюди. Для “всіх часів і народів”. Це – одвічний закон. Неспростовний і нескасовний.

Із того, як людина говорить, можна дізнатися про неї дуже багато. Насамеперед – наскільки вона начитана. “Начитаний” – це той, хто “прочитав багато книжок і набув усебічних знань”. Така характеристика – своєрідний знак якості. Позитивне тавро. Начитаність виявляється в різнобічності такого індивіда. Він грамотно й точно говорить, чітко й аналітично мислить, уміє зіставляти факти. Начитана людина бачить ширше та глибше. Світ для неї розкривається у всій своїй складності й багатогранності. Урешті, вона цікавий співрозмовник. Такий собі магніт. До неї тягне. Усе це з нею зробила книга.

Якщо ми стикаємося з людиною рідкісного розуму, ми повинні запитати її, які книги вона читає.

– Ральф Уолдо Емерсон

Кінець частини першої. Частину другу шукайте згодом на сторінках “Українського інтересу”.

Читайте ще про літературу від Васильченка:


*Книга німий вчитель (лат.).

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.