Коли кохання знищує ( “Лоліта”). Є книги, від знайомства з якими стає страшно. Починаєш думати, що автор продав “самі знаєте, кому” душу, щоб її написати. Бо він з таким розумінням показує людину, ніби сам займався її створенням. А це вже – за межею. “Не людського розуму то справа”. А письменник усе-таки – людина. Тому й страшно.

Роман провокаційний. Роман шокувальний. Роман суперечливий. Але хіба не суперечлива людина? Та й світ узагалі? Історія, розказана Набоковим, – це сповідь чоловіка, місцями огидного, іноді приємного й навіть симпатичного, а в певні моменти його просто шкода. Гумберт Гумберт переживає яскраве й шалене почуття. І в цьому не було б нічого злочинного, якби почуття дорослого чоловіка не були спрямовані на юну дівчинку. Гумберт Гумберт – людина, що зробила крок за межу дозволеного. У його єства є дві протиборчі сторони. Як, наприклад, і в не менш відомого Доктора Лектера. Трепетна оголена душа й маніакальні нахили. Але він їх не помічає. Хоча сам Володимир Набоков назвав “Лоліту” історією “сумної дівчинки в ще більш сумному світі”. І ця дівчинка практично не пізнала дитинства. Їй довелося рано подорослішати. І приміряти долю дорослої жінки. І вона їй на диво підійшла. Виявляється, таке теж буває.

Глибока в своєму психологізмі книга. Про що вона – знають практично всі. Навіть ті, хто її не читав. І хто така “лоліта” (коли це слово написане з маленької літери), теж усі знають. Але треба бути внутрішньо готовим до неї. Інакше – годі й шукати в ній усе те, що в ній є. А є багато. І застереження в тому числі.

Прекрасна мова Набокова. Картини сповнені обсягу та глибини, яскравої рельєфності, вони дихають, живуть, звучать. І в цьому – величезна художня сила твору.

Твір включений у 100 найкращих романів (версії Modern library і “Time”), а також у 100 книг століття (Le Monde). У 1962 і 1997 роках роман екранізували; 1970 і 1992 – театральні постановки. 1992 року – “Лоліта” ожила на сцені як опера. Цікаво, що роман написаний і вперше опублікований англійською мовою (1955) в Парижі, і тільки через 12 років він зʼявився російською (Нью-Йорк, 1967).

(Афоризми: “Немає нічого ближчого до спростування основних законів фізики, ніж умисна їзда не тим боком”; “Жахливе у смерті те, що людина зовсім полишена сама на себе”; “Зміна обстановки – традиційна помилка, на яку покладають надії приречена любов і невиліковні сухоти”; “Він розбив моє серце, ти всього лиш розбив моє життя”).

Читайте ще про літературу від Васильченка:


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.