Буквально вже за тиждень в український прокат виходить стрічка, яку кінокритики назвали “найочікуванішою прем’єрою осені”. “Дике поле” – це історія про Донбас до окупації та війни, яким він був у 2010 році. Зокрема, стрічка знята за мотивами бестселеру українського письменника Сергія Жадана “Ворошиловград”. Так, останній не лише взяв участь у написанні сценарію, а й сам став актором фільму. “Український інтерес” дізнався, чому режисер Ярослав Лодигін вирішив змінити назву, як на це відреагував сам Сергій Жадан, і чим фільм відрізнятиметься від книжки.

“Можна було “Луганськ” назвати”

“Коли я вперше взяв до рук книжку, і почав займатися сценарієм, то транслював у нього все, що можна було екранізувати. І це був би дуже цікавий десятигодинний фільм. Я почав скорочувати, у процесі почали зникати деякі сцени, персонажі. Наприкінці, сценарій за мотивами роману вийшов як інший твір, який потребував нової назви”, – розповів на творчій зустрічі Лодигін. Також він зізнався, що була ще й комерційна назва “щось про лузерів і космонавтів”.

Проте сказати Жадану про перейменування режисер побоявся, й автор книжки дізнався про це з новин. “Я тоді був закордоном, і коли взнав, то впав у прострацію і затяжну депресію, – іронізує письменник. – Можна було “Луганськ” назвати”.

Загалом процес створення фільму тривав близько семи років. “Якби після знайомства з Ярославом ми одружилися, у нас би зараз була перша серйозна родинна криза. А якби у нас народилася ще й дитина, то вона б вже пішла у школу”, – продовжує жартувати Жадан.

На уточнення Лодигіна, що Сергій є співавтором сценарію, останній заявив, що зайняв “дуже вигідну маркетологічну позицію”. Якщо людям раптом сподобається кіно, то письменник скаже про якість книжки і хорошу режисерську роботу. Якщо навпаки, то всі претензії також впадуть на останнього.

Перший монтаж стрічки Жадан забракував: “Були творчі непорозуміння, творчі дискусії, пошуки конструктивних діалогів… Так, обклав матом”. Всього було 23 монтажі фільму, останній з яких закінчився лише декілька днів тому.

Сергій Жадан та Ярослав Лодигін. Фото: офіційна сторінка фільму “Дике поле” у Facebook

Власне, сам роман видали ще задовго до нинішніх подій на Донбасі, ще у далекому 2010 році. Ця заправка, яка фігурує на постері та у фільмі насправді стояла на тому ж місці у Старобільському районі Луганської області, і мала стратегічне значення для жителів.

Автор книжки розповів, що у її героїв були реальні прототипи: “Одного із моїх улюблених – Кочу, я списав зі старших знайомих, якими захоплювався у дитинстві. Проте поки я виріс, він вже збухався. Травмований – це мій шкільний футбольний тренер, який зробив нашу команду чемпіонами Старобільського району. Він був геніальним футболістом. Я вперше і востаннє в житті бачив, як людина п’яткою забила пенальті. Мені закидають, що у книжці є ностальгія за “совком”. Там її немає, там є ностальгія за своєю молодістю”.

Знайомство Лодигіна із Жаданом. Спроба 2.0

“Насправді, у нас було два знайомства із Сергієм Жаданом, просто перший раз він не пам’ятає. У свої юні 18 років я прочитав “Депеш мод”, і дуже захотів зняти по книжці кіно. Думав, що буду продюсувати його. У Харкові тоді ще був легендарний паб “Черчель”, де збиралася творча еліта міста. Я зайшов туди одного вечора, замовив пиво і став чекати. Як раптом у паб зайшов Сергій. Пиво вже подіяло, і я запропонував йому зняти фільм. Сергій погодився і дав мені свій домашній номер, адже тоді не було ще мобільників. Але наступного дня пиво вивітрилося, і я не наважився набрати номер. Із “Ворошиловградом” історія повторилася в точності до деталей, але цього разу я таки зателефонував”, – пригадує Ярослав Лодигін.

Сергій Жадан та Ярослав Лодигін. Фото: офіційна сторінка фільму “Дике поле” у Facebook

“У мене є кілька шкідливих звичок, одна із них – довіряти людям. Коли ми познайомилися з Ярославом, я ще не розумів, хто він і звідки”, – з усмішкою прокоментував письменник.

“Олексій Горбунов не гірший за Аль Пачино”

Над фільмом працювали багато метрів кіно, зокрема, оператор Сергій Михальчук, сценаристка Наталія Ворожбит, актори Олексій Горбунов та Володимир Ямненко.

“Ще до початку зйомок, я знав кого запросити на ту чи іншу роль, зокрема, Олексія Горбунова та Володимира Ямненка. Щодо першого, то це дивовижний актор, від якого не можна відвести погляд у кадрі. У житті ж він дуже нервовий, голосний чоловік, який здатен одномоменто шокувати людей”, – розповів режисер.

У перший знімальний день Горбунов, як і Ямненко, вирішили протестити групу на стійкість. Вели себе максимально вредно, наприклад криком вимагали чай і парасолю. “У ці моменти дуже важливо не піддатися паніці. Але після першого знімального дня Олексій сказав, що востаннє з такими умовами знімався лише у Франції”, – додав Лодигін.

Сергій Жадан також був вражений акторською грою Горбунова. “Колись я дивився фільм “Аромат жінки”. Мене дуже здивувало, як Аль Пачино входить у кадр і захоплює всю увагу. Думаю наш український Олексій Горбунов нічим не гірший. Він – один з небагатьох, хто так уміє”.

“Дике поле” міг бути серіалом

“На початку продакшину ми хотіли зробити не фільм, а міні-серіал. Протягнули сюжетну лінію до літа 2014 року, коли містечко звільняє від сепаратистів українська армія. У кадрі з’являється камера СБУ, де сидить ця “зіркова четвірка”. Потім приходить слідчий, щоб з’ясувати, хто за кого воював під час окупації. Певно, це було Боже провидіння, що ми цього не зробили” , – зауважив Жадан.

Лодигін теж радий, що фільм не видали до 2013 року: “Зараз є багато фільмів про Донбас, різні погляди на проблему. Проте ми не йдемо за цим трендом, адже почали задовго до цього. І книжка, і фільм – про силу об’єдання. Ми розповідаємо про 2010 рік, повертаємо глядача у так званий благополучний період. Наші герої – вищі мовних і політичних нюансів. Вони захищають свою власність, свою територію. Це стосується і сучасності – треба відстоювати свою “заправку”, навіть якщо вона іржава”.


Катя Пташка, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.