Мальтійські спецпризначенці 28 березня встановили контроль над танкером “Elhiblu”, який напередодні захопили пірати. Нічого особливо нового у цьому, здавалось би, немає. Якщо не враховувати того факту, що напередодні цей танкер врятував у Середземному морі 108 нелегальних мігрантів, які на своєму шляху до берегів Європейського союзу почали тонути.

Після того, як врятованим надали першу допомогу і розмістили їх на борту, вони віддячили морякам досить своєрідно – захопили судно. Причина цьому, звичайно, була – капітан оголосив мігрантам, що збирається висадити їх там, звідки вони вирушили у свою небезпечну дорогу, тобто на лівійському березі. У шести милях від Триполі “Elhiblu” раптово змінив курс, а капітан передав сигнал тривоги та повідомлення, що більше не контролює судно.

Як повідомили представники мальтійської армії, танкер взяв курс на Мальту. Армія негайно була приведена в стан повної бойової готовності, влада країни заявила, що не збирається впускати мігрантів на острів. А прем’єр Італії, яка найбільше страждає від напливу нелегальних мігрантів з Африки, негайно назвав біженців піратами та додав, що інцидент є “першим піратством мігрантів у відкритому морі”.

Читайте також: Більше сотні мігрантів прорвали кордон іспанського анклаву

Свято у піратів-мігрантів тривало недовго: збройні сили за кілька годин
повернули капітану контроль над судном. Тепер танкер прямує до Мальти, де мігрантів передадуть в руки поліції для проведення розслідування. Що буде з ними – достеменно невідомо, але радіти їм в Європі точно ніхто не буде.

Власне, особливо засуджувати біженців за те, що вони захопили корабель, у цьому конкретно випадку особливо не доводиться – тікають-бо вони в Європу не від хорошого життя. Але факт перетворення нелегальних мігрантів на відвертих піратів ризикує стати досить неприємним прецедентом для тих же самих мігрантів.

Щоб зрозуміти можливі наслідки, варто бодай трохи зрозуміти, що ж відбувається. Через війни, бідність та в пошуках кращого життя з Африки до Європи щодень вирушають тисячі біженців. Тим більше, що на шляху до “землі обітованої” лежить всього лиш Середземне море. От і намагаються мігранти перетнути його за будь-яку ціну: хтось платить гроші контрабандистам, хтось долає його на гумових човнах. Результат часто плачевний: нелегальні перевізники просто залишають біженців посеред моря напризволяще на некерованих баржах без їжі та води, а ті, хто ризикнув плисти самостійно, також тонуть через поганий стан своїх плавзасобів. Що, власне, і сталось у випадку, про який йшлося вище.

До того ж у Європі цим мігрантам зовсім не раді. Більшість європейців справедливо вважають, що люди, не здатні навести лад у власних домівках, принесуть лише проблеми. Крім того, що утримання мільйонів мігрантів лягає важким тягарем на економіки країн Європейського союзу, виникають інші проблеми. Серед них не останнє місце займають злочинність і нездатність мігрантів влитись у культурне життя Європи та дотримуватись звичаїв і законів країн, до яких вони прибули. За останні кілька років Європі довелось пережити і масові безлади, вчинені мігрантами, і блокування доріг, і підпали автомобілів, і напади цих людей на правоохоронців та простих громадян.

Читайте також: За 4 роки до Євросоюзу прибуло майже два мільйони мігрантів

І як би не закликали до “толерантності” ліваки всіх мастей, звичайній людині ця ситуація подобатись не може. Тому й намагаються уряди країн, які найбільше страждають від напливу біженців, бодай якось убезпечитись. Першими стикаються з проблемами країни Середземномор’я – Італія, Іспанія, Франція, Мальта тощо, до яких намагаються за будь-яку ціну втрапити втікачі з Африки.

Всі перемовини всередині Європейського Союзу щодо пропорційного розподілу цього потоку мігрантів, яких виловлюють біля своїх берегів приморські країни, успіху не мали. Тому кожна з них вирішує проблему, як може: хтось тримає мігрантів своїм коштом у таборах для біженців, хтось взагалі перехоплює судна з африканцями і відбуксировує їх туди, звідки вони вирушили. Але в одному поки що всі були солідарні: надавали допомогу та рятували тих мігрантів, плавзасоби яких розвалювались у морі. Днями ситуація змінилась: 26 березня Євросоюз оголосив про припинення військово-морської операції “Софія” біля берегів Лівії, організованої для боротьби з контрабандистами і порятунку біженців. Продовження операції не вдалося узгодити через спротив Італії, яка заявила, що більше не буде приймати врятованих на морі мігрантів.

Варто також додати, що у країнах, звідки у свої небезпечні мандрівки вирушають біженці, їм також не дуже раді – берегові охорони, якщо такі є, воліють не помічати тих, хто потребує допомоги і часто залишають їх напризволяще. Це – у кращому випадку. А буває, що просто топлять човни з нелегалами.

Втім, повернемось до інциденту з танкером “Elhiblu”. Морські звичаї зобов’язують моряків надавати допомогу тим, хто потерпає у морі. І вони прагнуть тих звичаїв дотримуватись – не так зі страху перед кримінальною відповідальністю за ненадання допомоги, як з почуття солідарності. Але відтепер кожен моряк перед тим, як рятувати тонучих мігрантів, буде ставити собі питання: якою буде вдячність? Чи не перетворяться врятовані на піратів? І чи все закінчиться легким переляком, як з “Elhiblu”, чи врятовані негайно повбивають своїх рятівників?

Здається, перші мігранти-пірати підклали своїм колегам-втікачам досить таки здоровецьку свиню: море – велике, в ному багато чого можна не помітити. Особливо, якщо немає особливої охоти роздивлятись.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.