Сторінками світових шедеврів – ІІІ

В’ячеслав Васильченко. Сторінками світових шедеврів – ІІІ. Фото: Pixabay

Скарб для романтиків (“Острів Скарбів”). Більше 130 років людство насолоджується пригодами шукачів скарбів Флінта. Роман написаний для хлопчаків – найвдячнішої для цієї тематики аудиторії. А як же?! Тут є те, що їм треба, – романтика, море, захопливі пригоди й таємниця, яка чекає розгадки. Але автор помилився: силі такого чарівного світу безсилі протистояти й дорослі. Таємниця привабливості твору все-таки криється в авторській харизмі, оскільки (будемо відверті!) в романі багато запозиченого. Але Стівенсон зумів зварити зі “стрельнутих” у сусідів солі, перцю та цибулі чудове пізнавально-розважальне рагу. Не підводить і завершення “Острова…”: кожен отримує по заслузі. Чого іще бажати?

Екранізації почалися з 1934 року. І нехай хронологічно останній фільм за романом (британський міні-серіал) знято всього лише в 2012-му, Гай Річі теж хоче побалувати людство стівенсонівським шедевром на екрані.

2004-го в Единбурзі Стівенсону відкрили пам’ятник. Оскільки письменник був проти монумента, який зображує тільки його, створили скульптурну групу. Її складають А. Брек і Д. Белфур – персонажі роману “Викрадений”. Пам’ятник установили на Корсторфінському пагорбі – там, де головні герої роману прощаються. Також світом розкидані пам’ятники одноногому пірату. А чого варті “П’ятнадцять чоловік на скриню мерця…” і “Піастри! Піастри! Піастри!” (Афоризми: А ті з вас, хто залишиться живими, позаздрять мертвим!; Жодного разу не бачив я, щоб чеснота приносила людині хоч якусь користь. Має рацію той, хто вдарить перший. Мертві не кусаються. Ось і вся моя віра. Амінь!).

Чарівність плюшевого добряка (“Вінні-Пух”). Світ важко уявити без симпатичного плюшевого ведмедика, який любить складати вірші й ласувати медом. Книги про нього – просто записані розповіді, які автор дарував маленькому синові. Зрозуміло, що щирість, яка панувала під час ігор, відкритість для того, кого любиш, “запрограмували” загальну тональність оповідань. Книга про вигаданий світ дихає дбайливістю й любов’ю – саме тим, без чого немислиме щасливе дитинство. Повз таку книгу маленький читач не пройде ніколи. Та й дорослий теж. Стильний виклад, насичений всілякими варіантами мовної гри, приносить насолоду найдосвідченішим поціновувачам словесної майстерності.

Книги А. Мілна перекладені багатьма мовами. Вистави про Вінні спочатку записали на платівки, потім студія Діснея випустила мультфільми. Після цього був проект, де про героїв книг зняли нові сюжети, придумані іншими. Екранізації не припиняються й сьогодні. Відгомін “Вінні-Пуха” звучить у творах різних напрямків (“Дао Вінні-Пуха”, “Де П’ятачка” (Б. Хофф); “Пух і філософи” (Дж. Т. Уільямс); “Пухова плутанина”, “Постмодерністський Пух” (Ф. Крюс); “Вінні Пух і філософія буденної мови” (В. Руднєв). О. Петрова за мотивами книг Мілна створила оперу “Вінні-Пух”.

Вінні зобразили на поштових марках більше півтора десятка держав. У Польщі його ім’ям названі вулиці (Ulica Kubusia Puchatka). Щорічно в Оксфордширі проходять чемпіонати з “дурниць” (“Poohsticks”), гри, яка, народившись у книгах Мілна, стала реальним захопленням для багатьох. Також про Вінні створені настільні та комп’ютерні ігри. (Афоризми: Якщо коли-небудь настане день, коли ми не зможемо бути разом, збережи мене в своєму серці, і я буду там навіки; Ніхто не може сумувати, коли у нього є повітряна кулька; Не дуже ввічливо йти з гостей відразу, як тільки ти наївся; Хвіст або є, або його немає. По-моєму, тут не можна помилитися).

Читайте ще про літературу від Васильченка:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.