Казимир Міхал Владислав Віктор Пуласький, або Казімеж Пуласкі уславився у XVIII столітті відразу в двох країнах – Польщі та США. В обох цих країнах Казимир Пуласький боровся за свободу. В Польщі його ім’я пов’язане з Барською конфедерацією, а в США він уславився як творець кавалерії борців за незалежність. За видатні заслуги Конгрес Сполучених Штатів Америки у 2009 році вніс ім’я Пуласького до списку почесних громадян країни.

Народився Казимир у Варшаві 6 березня 1745 року, у родині варецького старости, співорганізатора Барської конфедерації Юзефа Пуласького. Пулаські – вельми поважний, знатний, але не дуже багатий шляхетський рід. Після навчання в елітній католицькій школі Казимир у віці 19 років вступив на військову службу.

В той час Польща переживала складний період своєї історії – вона стрімко втрачала незалежність під натиском Російської імперії. Саме проти короля Станіслава Августа Понятовського, протеже Катерини ІІ, та втручання Російської імперії у внутрішні справи Речі Посполитої і було створено Барську конфедерацію. І одним з ініціаторів її створення, разом з батьком і братами Франциском Ксаверієм й Антонієм став Казимир Пуласький.

Читайте також: Марія Капніст – українська акторка, “графиня ГУЛАГу”

Він показав себе блискучим тактиком та чудовим командиром, тож не дивно, що швидко став маршалом у повстанській армії. Але коли справа дійшла до масштабних бойових дій з регулярною російською армією, особиста хоробрість Пуласького не дуже допомогла. Йому просто не вистачало військової освіти та досвіду великих битв. В одній з таких битв загинув старший брат Казимира, Франциск. Повстанці свою боротьбу програли – 1772 року головні сили конфедератів були розбиті російськими військами під командуванням Олександра Суворова. Поразка Барської конфедерації стала однією з передумов першого поділу Польщі.

Казимиру Пулаському довелось втікати з Польщі. Спочатку він виїхав до Османської імперії, звідти перебрався у Францію. Саме тут доля звела його з Бенджаміном Франкліном, який був послом ще невизнаних тринадцяти колоній Великої Британії, що боролись за незалежність. Франклін запропонував Пулаському поїхати за океан і приєднатись до боротьби за незалежність колоній.

Саме у майбутніх Сполучених Штатах Америки Казимир Пуласький знайшов місце, де знадобився його талант військового. У серпні 1777 року він прибув на північноамериканський континент. Тут він приєднався до армії Джорджа Вашингтона і вже у вересні зумів врятувати армію від розгрому: у битві біля Брендивайну Казимір провів блискучу контратаку, яка дала змогу іншим військам організовано відступити. Після цього йому присвоїли звання бригадного генерала і запропонували створити кавалерійські війська, яких американці гостро потребували.

Читайте також: Микола Бердяєв – філософ XXI століття, який випадково потрапив у XX

У той же час польська кавалерія вважалася однією з кращих в світі (і можливо, кращою в Європі), так що шляхтич з його досвідом кінних баталій був на вагу золота. Казимир з цим завданням впорався, так що кінні війська Штатів тих років по праву називали “Легіоном Пуласького”. Сам він отримав почесне прізвисько “батько американської кавалерії”. Але зірка Пуласького почала згасати: у нього почались ті ж проблеми, що і в Польщі – блискучий тактик, він почав програвати великі битви через відсутність військової освіти та досвіду. До того ж почались проблеми з підлеглими через погане знання англійської мови та пиху.

Офіцери були від нього не в захваті, так що Пуласького почали потроху відтісняти від кар’єрних сходів, то відправляючи керувати зимівлею військ, то наказавши придушити індіанське повстання, якого просто не виявилося. Пуласький почав думати про повернення до Європи, але не встиг здійснити свого наміру. 9 жовтня 1779 року під час штурму містечка Саванна в Джорджії Казимира було поранено і через два дні він помер.

У березні 1825 року під час свого грандіозного турне по США Жильбер Лафаєт особисто заклав наріжний камінь для пам’ятника Казимиру Пулаському в Саванні. Його пам’ятають як героя, який боровся за незалежність і свободу як в Польщі, так і в Сполучених Штатах. Численні місця і події названо в його честь, йому встановлено пам’ятники, військові частини та об’єкти носять його ім’я.

Читайте також: Як українці російського царя підірвали

Але у 1996 році під час реставрації монументу його могилу ексгумували. В учених виникла можливість дослідити останки Пуласького, і нею негайно скористались Чарльз Мербс з Університету Арізони і Карен Бернс з Університету Джорджії. Побачене шокувало дослідників. Скелет похованого у могилі свідчив про те, що він належить солдату – у нього були сліди кульових поранень і зміни кісток, характерні для кавалериста. Однак при цьому скелет виглядав так, немов належить жінці: форма стегон, черепа і щелепи говорили про те, що перед ними навряд чи останки чоловіка.

Ще двадцять років знадобилося, щоб довести те, що дав побіжний аналіз. Для цього вчені провели аналіз ДНК, взявши зразки у родичів Пуласького. Сумнівів бути не могло: під монументом був похований саме він. А точніше – вона. Батько американської кавалерії, безрозсудний рубака виявився жінкою. Щоправда, цілком можливо, що він був так званим інтерсексуалом, тобто народився з ознаками обох статей. Раніше таких людей називали словом “гермафродит”, але зараз від цього терміну відмовилися, так як він неточний і навіть помилковий з точки зору біології.

За словами Мербса, сам Пуласький не сприймав себе як жінку або інтерсексуала: скоріш за все, він просто думав, що був чоловіком, але щось пішло не так. Начебто в нього якийсь дефект. Тоді про це ніхто нічого не знав. Його і виховували, як чоловіка. Зрештою, своїм життям Казимир довів, що був справжнім чоловіком.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.