Ірина Кримська-Лузанчук. Програма передач на далеке вчора

Ірина Кримська-Лузанчук. Програма передач на далеке вчора. Фото надане автором

Трапилась мені в домашньому архіві стара шпальта районної газети з програмою телевізійних передач на другу декаду липня 1991 року.

Прикметно спостерегти таку деталь. У програмі телепередач на сторінці 3 цього числа вівторок, 16 липня 1991 року, позначено як День незалежності України.

Це та інша незалежність, яка уперше святкувалася 16 липня 1991року в пам’ять про 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову “Про День проголошення незалежності України”.

У ній зазначено: “Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”.

Ірина Кримська-Лузанчук. Програма передач на далеке вчора. Фото надане автором

Однак історія хутко внесла корективи і в ключову дату незалежності, і в дату ритуалу — свята з нагоди проголошення незалежності України. Отож,  оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову “Про День незалежності України”, що і було зроблено.

Повернімося ще на кілька хвилин, щоб ретельніше переглянути програму телевізійної пропозиції середньостатистичному українцю.

Ірина Кримська-Лузанчук. Програма передач на далеке вчора. Фото надане автором

Назви передач  демонструють дух минулого й нового, що нестримно вривався  в життя й інформаційне середовище, зокрема. Ось окремі назви, які дивно відлунюють у контексті сьогодення: “Програма Телебачення Росії”, “Літо-91. Чи можна відпочивати в Криму?”, “Кінопубліцистика союзних республік”, “Десь гримить війна”, “Син Вітчизни”, “Прем’єра телефільму “Брати”, “Фільм-концерт “Часи не обирають”, “Круглий стіл Міжнародний чорнобильський проект”, “До 50-річчя початку Великої Вітчизняної війни”, “Та під однією бідою гуртується наша Русь”.

Назви з програми телевізійних передач притягують до себе увагу прихованим підтекстом майбутнього, що закладений у минулому. Наведених назв достатньо для змалювання й прочитання суспільно-політичного тла епохи, ретельно створюваного офіційною системою телевізійної пропаганди у переддень справжньої незалежності України.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.