Так називав Зиновія Книша історик Василь Верига – автор популярної двотомної праці “Визвольна боротьба в Україні 1914-1923 років”. Без Книша годі уявити історію Української військової організації та Організації українських націоналістів. Хоча він і не був професійним істориком, однак детально змалював період становлення і розквіту УВО й ОУН, міжвоєнний період їхньої діяльності, часи Другої світової війни та повоєнні роки.

Зиновій (Зенон) Книш (користувався також псевдонімами Богдан Михайлюк, Ю. Мохнацький, Голіят, Ренс) з’явився на світ 16 червня 1906 року в Коломиї, що тоді належала до Австро-Угорської імперії. Батьки – Михайло Книш і Серафіна Кузьма – були вчителями. Середню освіту Зеновій отримав у народній школі та коломийській класичній гімназії з українською мовою викладання. Вищу – на юридичному факультеті Львівського університету, де здобув ступінь магістра, а 1930 року – доктора права та політичних наук, після чого займався адвокатською практикою.

Учасником українського визвольного руху Зиновій став у 16 років. Саме тоді він приєднався до лав Української військової організації під орудою полковника Євгена Коновальця. Польська поліція вперше заарештувала його в неповні 23 – за приналежність до УВО. Другий арешт стався у вересні 1930 року, після здійснення “експропріації” – нападу на поштовий віз під Бібркою, де вдалося захопити 50 тисяч польських злотих. Книша засудили до восьми років ув’язнення. Покарання відбував у Львові, Дрогобичі та польському Ґрудзьондзі, де вважався “старостою українських політичних в’язнів”. За амністією вийшов на свободу 1936 року, після чого одразу долучився до роботи в Організації українських націоналістів та Союзі українських кооперативів у Львові. Напередодні Другої світової війни його знову заґратували за політичну діяльність. Але цього разу – лише на два місяці. У вересні 1939-го Німеччина й Радянський Союз напали на Польщу, і політичні в’язні були випущені з тюрем.

Наприкінці 1930-х Зиновій одружився з Іреною Книш (дівоче прізвище Шкварка) – активною діячкою жіночого руху, історикинею. Їхній син Юрій-Дмитро став політологом, доктором Лондонського університету, дослідником історії Середньовіччя й становлення християнства в Україні.

Під час Другої світової Зиновій Книш став членом проводу ОУН. Його планували відправити до Америки для зв’язку з місцевими осередками Організації українських націоналістів, але розвиток бойових дій не дав проїхати далі Югославії. Після розколу організації Книш підтримав полковника Андрія Мельника. Брав участь в організації похідних груп ОУН, які вирушили в Україну проводити агітаційно-пропагандистську роботу та організовувати українську владу після відступу більшовиків. Обставини змусили залишити Україну в 1944 році – спочатку перебратися до Кракова, а далі до Австрії. Там він опинився у французькій зоні окупації та певний час займався захистом інтересів українських переселенців перед французькою адміністрацією, для чого зрештою довелося перебратися в Париж. На початку 1949 року Зиновій Книш залишив Европу й вирушив за океан – до Канади, де гуртувалася українська політична еміграція.

Канадський період життя та діяльності Книша тривав пів століття. Він продовжував залишатися одним із провідних діячів ОУН і займатися громадсько-політичною діяльністю. Паралельно працював у кооперативі годувальників свиней. Організував і забезпечував власне видавництво “Срібна сурма” (Торонто), де й побачили світ більшість його праць. Частина з них перевидана в Україні вже після відновлення незалежності.

Зиновій Книш був і власником, і автором, і редактором у “Срібній сурмі”. Історик Марко Антонович – онук професора Київського університету Володимира Антоновича – писав про це:

“Доктор Книш виконував понад тридцять літ працю, яку навіть у наших невідрадних умовах українського друкованого слова поза межами України виконує принаймні п’ятеро осіб. Сам він писав праці, сам передавав до друку і піклувався друкуванням, сам проводив коректуру, сам займався адміністративною працею і фінансуванням своїх видань. Покажіть мені ще одну людину в цілому українському суспільстві, яка могла би похвалитися таким досягненням, такою виконаною працею, адже ж книжки його видавництва можуть заповнити велику полицю кожної бібліотеки й стати її прикрасою”.

Серед найвизначніших праць Зиновія Книша – збірки документів і матеріялів “З таємних документів польської окупації Західної України”, “Розбрат. Спогади й матеріали до розколу ОУН у 1940-1941 років”, “Б’є дванадцята. Спогади й матеріали до діяння ОУН напередодні німецько-московської війни 1941 року”. Залишив Зиновій і мемуарну спадщину – книги “На порозі невідомого”, “Дрижить підземний гук”. Саме завдяки цим творам історики змогли розшифрувати сотні псевдонімів активних діячів ОУН – інакше вони так і залишалися б неідентифікованими.

Варто зазначити, що Зиновій Книш у своїх роботах залишався прихильником “мельниківського” табору та полемізував із істориками “бандерівського” табору. Однак, він завжди намагався – наскільки це було реально – залишатися об’єктивним і знаходити “золоту середину”, оскільки вважав розкол ОУН великою трагедією, що суттєво вплинула на перебіг визвольної боротьби українців у XX столітті.

Пішов із життя Зиновій Книш 14 листопада 1999 року в Торонто. Похований на цвинтарі Святого Володимира в Оквілі, Канада.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram