– Я вас зневажаю. Знаєте, наскільки? А от настільки! – і молодик увімкнув у навстіж відкритому новенькому автомобілі музику на повну потужність, так, що від її басів у людей на четвертому поверсі будинку, який стояв поряд, почали дзижчати шибки і підстрибувати в сервантах чайні сервізи.

Хоча, я трохи перестаралася: він не говорив “я вас зневажаю”. Він просто о десятій вечора під вінками багатоповерхівки увімкнув магнітофон. Обурені голови почали визирати з вікон, перекрикувати баси погрозами, на що безневинний меломан, неохоче відриваючи погляд від яскравого екрану мобільного телефону та розводячи руками, пару разів кидав: “Я нічого не порушую – ще немає 23:00!”

Утім, хіба до такого звикати? У цьому нашпигованому квартирами мурашнику мешканці самі нерідко втрачають страх і вмикають динаміки в оселях так, що вуха рве, і на кілька поверхів важко гупає, тріщить, стрибає та волає останнє “слово” сучасних “хітів”. І що? Не подобається – живи в лісі. Або у вимираючому забитому селі та медитуй собі. Та хоч вовком вий!

Тріщить і волає, між іншим, майже всюди: в маршрутках, із-під навушників якогось чергового пасажира-меломана, на вулицях біля крамниць – великих і маленьких, а про приватний сектор і говорити нічого – там люди вільні, давно розкріпачені, тож як повиносять колонки під хату, то весь куток весь день мре від децибел (хто їм винен – хай не слухають, якщо не подобається!)

Веселий у нас народ, жити не може без мистецтва. Та й хто заборонить? Ну, гаразд, вночі за це й справді можна вляпатися у неприємності. А вдень – “що хочу, те й роблю! А не влаштовує – їдьте таксі, затикайте вуха, живіть у лісі”.

От би Піфагора на них! Він жив до нашої ери, але й то розумів, що музика – не така вже й безневинна річ і незамінна у виховному процесі. Він навіть вивів наукові принципи вивчення цього виду мистецтва, яке, між іншим, в античні часи відносили до математичних наук. Та й Шекспір попереджав, що музика має силу “зло перетворювати в добро, а добро – на шкоду”. Не спроста ж сучасні науковці не перший рік заповзято експериментують із взаємодією звуків і ДНК людини, проводять численні досліди з рослинами та тваринами, даючи їм слухати то важкий рок, то мазурки Шопена. Про збільшення надоїв молока у корів після прослуховування музики Моцарта і Баха я взагалі мовчу – хто цього вже не знає?

Так, із давніх-давен люди розуміли, що музика може несамовито впливати на психіку слухача. А далі йде ланцюжкова реакція – зміна психічного стану, яка тягне за собою інші дії, вибори, рішення… А значить – зміни в долі!

Інформація, яку несе в собі звукова хвиля (як і будь-яка інша хвиля в нашому світі), здатна викликати резонансну активність у конкретному відділі мозку, активізація якого, своєю чергою, веде до вироблення гормону, що відповідає даній області. Поширюючись усім тілом, гормон, звичайно ж, впливає на роботу органів. Надмірна кількість певного гормону утворює дисбаланс у роботі всього організму. А якщо це відбувається постійно, то можливі різні патології у функціях будь-яких органів. Ми ж, спостерігаючи такі зміни у здоров’ї, часто не розуміємо їхньої причин. А вони можуть таїтися в тому, що у вас під вікнами хтось регулярно накручує децибели!

Або ви самі це робите.

А заодно – провокуєте інших як мінімум використати той же рівень децибелів в абсолютно не музикальній розмові з вами. У кращому разі, між іншим.

Тож будьте обережні! Звуки насправді часом дуже несподівано впливають на психіку людей. От муха, яка весь час, поки я писала цей текст, дзижчала наді мною, уже про це знає.

Точніше, знала…

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram