У свято Yonki-Pur євреї завше моляться по-особливому. Під час цього свята богообраний народ зізнається у своїх гріхах. Люди б’ють себе рукою в область серця, проговорюючи чіткий список провин, у яких вони каються і просять прощення в своїх близьких. Так роблять навіть маленькі діти. Вірні просять прощення і в тих, хто заподіяв їм лихо. Євреї вірять, що всі відповідальні один за одних. Бо як один згрішив, відповідальність переходить на всіх. Вони просять про прощення для всього світу. І це момент розуміння того, що люди люблять один одного, але вони не ідеальні. Прощення у всіх своїх близьких попросила і Елейн, про яку сьогоднішній блог.

Елейн Гуріан – 82-річна єврейка. Проживає у Вашингтоні. Її дідусь народився на території, яка сьогодні була б частиною України. Але коли він народився, ці землі належали Австро-Угорщині. Але сьогодні це були б території сучасного Львова. За фахом Елейн Гуріан – музеєзнавиця. Шостий раз відвідує Україну, щоб поділитися досвідом серед українських музейників. Її лекцію “Музеї і національне зцілення: знаряддя діалогу” cлухав у Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану.

До організації лекції приєднався Український інститут національної пам’яті.

Елейн Гуріан консультувала багато музеїв у світі: Royal BC Museum (Канада), Powerhouse Мuseum (Австралія), Jewich Museum (Німеччина), Te Papa (Нова Зеландія), National Discovery Museum (Таїланд), Museum of the city of London (Велика Британія), The Exploratorium (Сан-Франциско), Museum of the Resistance (Домініканська Республіка), Museum of World Cultures (Швеція), Dubai Municipality Children’s Museum (ОАЕ) та ін. Викладала музеологію у США, Швеції, Аргентині, Великобританії та Італії. Є автором книги “Цивілізуючи музей”. Жінка працювала заступником директора Меморіального музею Голокосту та Національного музею американських індіанців у Вашингтоні. Є лауреатом іменитої музейної премії Американської Асоціації Музеїв. 16 років керувала виставковим центром Бостонського дитячого музею. Є Фулбрайтівським стипендіатом.

Відома музеєзнавиця розповідає, що завжди працювала з музеями, які мають складні історії. “Те, що мають музеї, належить усім. Не працівникам, не державі. Це колективна історія вчинків. Вона має бути доступна та загальнозрозуміла, незалежно від того, чи ходила людина до школи, чи знає складні слова. Завдання працівників – робити музеї зрозумілими для всіх. А музеї складної історії мають стати місцем для розмов і суперечок. Вони допоможуть зцілити країну”, – зазначає Елейн Гуріан.

У своїй лекції Елейн дуже часто говорить про зцілення. Зцілення за допомогою об’єднання музеїв, інституцій, організацій задля створення спільних проєктів.

До лекції пані Елейн підготувала електронну презентацію. На одному зі слайдів зачитувала питання, які ставить собі сама:

1) Чи готова нація чути більше ніж одну сторону історії зараз?

2) Чи готова нація розпочати процес зцілення, чи готові люди, які вижили – герої чи жертви – ділитися своїми історіями?

3) Чи впевнені ми, що зібрали достатньо інформації, щоб бачити все об’єктивно?

4) Як ми презентуємо історії, які раніше не були розказані?

5) Чи думаємо ми, що зможемо розпочати процес змін, який зробить зцілення упродовж 25 років?

Відома музеєзнавиця у своїй практиці керується двома слоганами. Перший можна сформулювати так: всі речі – це ця річ та сигнали, які вони транслюють.

“Голодомор – це історія неймовірної жорстокості. Але це також символ. Символ українців, які боролися і все-таки вибороли право на своє існування. І так само Майдан – це подія і символ. Майдан відбувався близько шести років тому. Але це символ того, що нарешті хороші хлопці перемогли систему”, – говорить пані Гуріан.

Другий слоган – зміни. Це знання, і як ми приходимо до них. “Оточення дає нам уроки. Ми навчаємося до якогось моменту і не можемо ступити кроку далі. Людина терпить лише до певної межі. Та коли вже накипить, у цей момент вона повстає. Кожна людина, яка була на Майдані, її довели до точки неповернення. Українці вирішили: Все! Досить! Треба їхати на Майдан. Кожна людина індивідуальна і в кожної своя точка неповернення. Але ми повинні давати людям певний простір і все переосмислити”, – мовить пані Гуріан.

Літня американська єврейка іронізує, що після приходу Дональда Трампа до влади, вона з сім’єю подала заяву до Посольства Німеччини для отримання німецького громадянства. Мовляв, що найбезпечніше місце для євреїв зараз – це Німеччина, з якої вони свого часу тотально втікали. І таких заявок від американських євреїв дуже багато.

В Америці зараз триває складний процес деколонізації, себто повернення старої історії, котру свого часу замовчували. Та Елейн Гуріан застерігає, що це може перетворитися на заміну однієї пропаганди іншою.

На лекції Елейн Гуріан часто давала практичні рекомендації з побудови виставки. На прикладі виставки на тему Голодомору жінка говорить, що потрібно дуже обережно підбирати фотографії. Якщо обрати дуже жахливі фото, то цим музейники тільки відлякують присутніх. Всесвітньо визнана музеєзнавиця зі США Елейн Гуріан резюмує свою лекцію. “Якщо вся сукупність державних інституцій задає вищезазначену поведінку та доброзичливість, постане дієва модель громадянського контексту, який так необхідний, щоб реабілітувати сучасну демократію”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter