Толерантність – термін, яким позначають доброзичливе, принаймні, стримане ставлення до індивідуальних та групових відмінностей (релігійних, етнічних, культурних, цивілізаційних). За світоглядну основу толерантності взято якраз поціновування різноманітності – природної, індивідуальної та культурної. Толеранція та терпимість до іншого, інакшог, ніж ти за національністю, кольором шкіри, способом мислення, є чинником, без якого взагалі неможливо уявити сучасну цивілізацію як таку.

Толерантність у загальному розумінні слова, це “допустиме відхилення”. Протилежність толерантності – нетерпимість. Філософський аспект цього слова пропонує розгляд толерантності як готовності постійно і з гідністю сприймати особистість, річ або подію, як терпіння, терпимість, витримка, примирення. Політичний контекст концентрує увагу на повазі до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки. Соціологія трактує толерантність як милостивість, делікатність, прихильність до іншого тощо. У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як готовність сприймати інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди і порозуміння.

Міжнародний день толерантності, запроваджений 1995 року за рішенням ЮНЕСКО, відзначається 16 листопада. Адже саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості 5.61, в якій зокрема йдеться:

“1.1. Терпимість означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань. Терпимість – це гармонія в різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Терпимість – це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою світу.

1.2. Терпимість – це не поступка, поблажливість чи потурання. Терпимість – це насамперед активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини. Ні в якому разі терпимість не може служити виправданням зазіхань на ці основні цінності, терпимість повинні проявляти окремі люди, групи і держави.

1.3. Терпимість – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (зокрема культурного плюралізму), демократії, верховенства права. Терпимість – це поняття, що означає відмову від догматизму, від абсолютизації істини і затверджує норми, встановлені в міжнародних правових актах в області прав людини.

1.4. Прояв терпимості, що співзвучне повазі прав людини, не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступки чужим переконанням. Це означає, що кожен є вільним дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і цінностями та мають право жити в мирі й зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї особи не можуть бути нав’язані іншим”.

Насправді передумовою толерантності є те, що ви якраз не згодні з цінністю, яку ви все-таки терпите. Адже не можливо говорити про толерантність до речей, з якими й так погоджуєшся. Приміром, якщо я вболіваю за “Динамо”, то навряд чи поїздка з динамівськими фанами є актом високої толеранції до іншого способу життя та цінностей, адже це й мої цінності та мій спосіб життя. Інша справа, чи зможу я виявити хоч якусь толеранцію, випадково зустрівши в метрі фана “Шахтаря”.

Крім того, толерантність стосується як більшості, так і меншості. Меншість не має права висувати свої власні цінності більшості, як це було зроблено під час Жовтневого перевороту 1917-го та у війнах, що настали в ексімперії опісля. А більшість мусить терпіти меншість, але лише так, щоб це не підривало здатність суспільства функціонувати.

Також толеранція та терпимість є особливостями поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні в релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах. І тут надзвичайно важливо, враховуючи власні погляди та цінності, розвивати у своєму характері такі риси, які сприяли б вашій персональній можливості стерпіти інших. Особливо коли це стосується громадсько-політичного інакшомислення ваших опонентів, що нині дуже не просто.

Поняття терпимості є принципово моральним поняттям, яке потім стало політичним і правовим. Приміром мораль може передбачати шанобливе ставлення до чужинців лише тому, що вони перебувають у потенційно гірших умовах у порівнянні з представниками титульної нації. Політично це виражається спочатку в терпимості щодо чужоземців, а потім і в урегулюванні їхнього статусу шляхом внесення відповідного положення до Конституції чи іншого правового документа.

Толерантність є людською чеснотою, і в сенсі моралі означає терпимість до відмінностей серед людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати права та свободи, не порушуючи прав і свобод інших. На практиці це означає: чини з ближнім та дальним тільки так, як хотів би, щоб він учинив із тобою. Тобто, як каже українська знакова письменниця Галина Погутяк: живи сам і дай жити іншим. На противагу сталінському, описаному російським письменником Олександром Солженіциним: умри ти першим, а я помру завтра.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram