Не розумію чому люди, яким так ненависна українська культура й дуже близька російська, досі сидять тут, якщо їхня ідентичність там – у Московії?

Слухання в Конституційному суді щодо конституційності мовного закону непомітно нав’язують синдром меншовартості. Це ж треба: самі собі маємо доводити в суді легітимність наших рішень!

Біда не в поданні, а в тому, що є хохли (бо українцями їх важко назвати), які підтримують українофобські партії, які спокійно пролазять до влади й подають такі позови щодо перевірки на українськість українського.

Ініціатори подання весь час наголошують на тому, що росіяни – найбільша національна меншина. Слухайте, а давайте не забувати звідки ця меншина взялася на теренах України та навіщо її сюди заселяли. Я розумію, що більшість росіян, які й у Московії нічого не мали, їхали сюди за кращою долею (бо російська окупаційна влада їм тут надавала житло та роботу), і не знали, що ця влада використовує їх як певний інструмент русифікації і розбавлення неугодної нації. Після Голодомору велика частина цих переселенців займали цілі села, заселяючи помешкання вимерлих сімей українців.

Мова, яка весь час була інструментом для подальшого витіснення іншої національної культури, з якогось дива цією культурою ще має бути захищеною на рівні з мовою корінного народу.

Читайте також: Білігнгвізм. Дар чи прокляття?

Ну, якщо вже йти на такі поступки, то давайте тоді будемо нарівні вивчати та використовувати мови інших національних меншин: білорусів, вірменів, татар, гагаузів, німців, євреїв, угорців, румун… Зробимо десять державних мов, щоб уже жодній меншині не було образливо. А так, з якого дива такі преференції мають бути для російської мови? Бо вона найбільша меншина? Знову ж таки, наголошую, вона найбільша, але лише тому, що були офіційні заходи в декілька хвиль по асиміляції росіян і тотальній русифікаторській політиці московської влади в усі часи, коли вона окуповувала українські землі. Я не розумію чого ці люди, яким так ненависна українська культура і дуже близька російська, до сих пір сидять тут, якщо їхня ідентичність там, в Московії. Там ніхто не утискає російську мову. Ба більше, її там дуже захищають. Знаю, знаю, тут одразу почнеться: “А чєго ето я должна? Я тут раділась, тут мой дом…” і все таке. Ну тоді живіть за правилами цього дому, цієї держави. А не подобаються правила – виїжджайте туди, де вони для вас прийнятні. Російська – це мова, у якої є своя окрема держава – Росія. А Україна – не Росія!

У Росії проживає більше ніж сім мільйонів українців. На це в Росії зважають? Може створюють усі умови, щоб українська меншина почувала себе комфортно в Росії? Там, мабуть і школи є українські, і у вишах викладають українською… Ні? То чого б це в Україні ми маємо робити сприятливі умови для російської? Іноземці приїжджають сюди вчитися і вивчають українську. Невже у росіян, які проживають в Україні, менше інтелекту, ніж у хлопців і дівчат, що їдуть з інших куточків планети?

Читайте також: Торік в українські виші поступили іноземці зі 158 країн

Зараз питання стоїть не в українізації, а в дерусифікації. А це означає – повернути втрачену українськість, а не насадити, як багатьом здається.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram