Жінки зі сходу. Ольга Кротько – від металурга до Ukrainian Fashion Week

Ольга Кротько. Фото надане авторкою
Ольга Кротько. Фото надане авторкою

Цей проєкт я вирішила створити, взявши за приклад жінок, яких знаю і дружбою з якими пишаюся. Це жінки, які зробили себе самі не “завдяки”, а “попри”. Переселені зі сходу знають, що таке війна, але вони не зламалися – вони виросли. Втративши дім, близьких, усе нажите, вони відродилися за межами рідного краю, як жінки вже нового формату.

Зала для попередньої підготовки моделей перед показом наповнена людьми. Десятки моделей нервують, чекаючи своєї черги до спеціаліста з краси. І тут відчиняються двері та заходить Ольга. Я бачила на власні очі, з якою повагою і теплом на неї дивляться колеги, моделі й модні дизайнери. Тому що сьогодні Ольга одна з успішних візажистів, косметологів і майстрів по зачісках на топових модних показах в Україні.

Оля, мама трьох дітей, в Києві з 2014 року. Із зони бойових дій її з трьома дітьми (старша донька – підліток, молодша під крапельницею і син – грудний малюк) вивозили на гелікоптері разом із пораненими. Її вивозили в нікуди. Без грошей і речей. Але то було щастя, бо до цього було переховування, постріли та відчуття повної безвиході.

А потім добрі люди зносили їжу й одяг, Оля винайняла квартиру та думала, як жити далі в чужому місті з трьома дітьми і без чоловіка. Він поїхав на заробітки в Польщу – це був єдиний вихід прогодувати сім’ю.

У Луганську Ольга працювала металургом на заводі. Але зараз, маючи на руках трьох дітей, один з яких з інвалідністю, про вихід на роботу на повний день не було й мови.

Читайте також: Жінки зі сходу. Перезавантаження. Валентина Уварова

Якось в Інтернеті Ольга знайшла Центр професійного розвитку. Звернувшись туди, вона отримала грант на навчання. Також Центр пропонував працевлаштування. Але для цього треба пройти спеціальні курси “Ефективні методи пошуку роботи й оцінка роботодавця”. Ольга проходить триденний тренінг та отримує можливість пройти курс “Основи медичних знань”.

На цьому Ольга крапку не ставить і звертається до “Міжнародної організації з міграції”, щоб стати учасником програми “Сприяння відбудови та сталому розв’язанню проблем ВПО та постраждалому від конфлікту населення України”. Отримавши грант на перекваліфікацію, Оля пройшла курси класичної та апаратної косметології.

Але в душі вона ще з дитинства мріяла стати візажистом. Тож, уже працюючи косметологом, Ольга звертається до Асамблеї людей з інвалідністю. Асамблея допомагає мамам дітей з інвалідністю і також надає різноманітні гранти на розвиток. Зрештою Оля в січні 2018 року отримує диплом “Майстер стилю та візажу” міжнародного зразка. І того ж року вона працює візажистом на Ukraine Fashion Week та багатьох інших українських модних показах.

У 2018-му компанія L’Oreal оголосила набір для мам, які були в скрутних життєвих умовах, для навчання перукарській майстерності. Ольга записується, бо її дуже цікавить тема зачісок. Із квітня 2019 року вона вже працює на показах не тільки візажистом, а й майстринею зачісок.

Працюючи на наймодніших майданчиках України, Ольга не зупиняється на досягнутому та постійно покращує свою майстерність. І ось вона вже на курсах підвищення кваліфікації у Вроцлаві, а ще проходить онлайнове навчання в Казахстані, окремо проходить курси весільних стилістів.

Олю, ти працюєш косметологом, візажистом, ще й зачіски. Що з цього тобі більше до душі?

Я люблю всі свої напрямки в роботі. Дуже люблю працювати з дітьми, тож обожнюю дитячі модні покази. Це така сильна позитивна енергетика, яка заряджає тебе на довгий час. А ще вдома в мене троє дітей і я постійно експериментую з їхніми зачісками.

А щодо професії весільного стиліста, що тебе надихнуло?

Я дуже люблю весільні церемонії і, щоразу працюючи з нареченою, ніби сама проживаєш роль нареченої. Весільні церемонії мають свою романтичну нотку і ці нотки мене по-особливому надихають.

Попри щільний робочий графік, ти займаєшся ще й благодійністю.

Так, я люблю різні благодійні акції. Я вірю, що Всесвіт подарував мені можливість нового життя, і я маю Йому за це подякувати. Тож іноді ми з командою влаштовуємо виїзди в будинки-інтернати на Луганщині, де ми, як чарівні феї, перетворюємо дівчаток на принцес і влаштовуємо їм незабутні свята.

Олю, скажи, а є речі, яких ти боїшся?

Я пережила все, чого можна боятися: війну і онкологію дитини. Єдине, чого я боюся – ще раз пережити ці відчуття страху і беззахисності. Все інше мене вже не злякає.

Ти, така позитивна і радісна завжди, ніколи ні на що не скаржишся, а чи є в тебе щось, що ти не любиш, що викликає в тебе відразу.

Тушкованка. Ми в Луганську тиждень із сім’єю жили в підвалі, ховаючись від танків, які їздили подвір’ям. У нас не було нічого окрім тушкованки, тож банку за банкою, ми відкривали та їли. Напевно, вже ніколи в житті я не захочу її навіть понюхати. Для мене тепер запах тушкованки буде завжди пов’язаний з війною.

А стосовно мрій, які в тебе мрії?

Я бачу свого чоловіка два рази на рік і вже забула, як воно, жити разом. Тож моя мрія, щоб діти, прокинувшись з ранку, обіймали маму й тата. Дуже сподіваюсь, що ця мрія скоро здійсниться.

Колись настане день і закінчиться війна, але вона вже не буде такою, як раніше, до війни. Ольгу Кротько полюбили подіуми, визнала модна спільнота, вона знає собі ціну і вміє боротися за своє місце під сонцем.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter