Жінки зі сходу. Наталія Баськова. Історія з ароматом кави

Наталія Баськова. Фото надане авторкою
Наталія Баськова. Фото надане авторкою

Цей проєкт я вирішила створити, взявши за приклад жінок, яких знаю і дружбою з якими пишаюся. Це жінки, які зробили себе самі не “завдяки”, а “попри”. Переселені зі сходу знають, що таке війна, але вони не зламалися – вони виросли. Втративши дім, близьких, усе нажите, вони відродилися за межами рідного краю, як жінки вже нового формату.

Вона з сім’єю покидала Луганськ на зламаній машині влітку 2014 року, розуміючи, що ще кілька днів і жити тут буде неможливо. Вони не знали, в який бік краще тікати, а просто їхали по тих дорогах, що були відкриті. Минув рік поневірянь країною, і вони нарешті осіли в Києві.

Наталія, перукар за фахом, ніколи не мала проблем із роботою – гарний перукар завжди на вагу золота. Де б вони не жили з моменту початку війни, Наталія могла заробити на шматок хліба.

Але в неї вже давно була мрія. Наталія мріяла про кав’ярню, хоча грошей на її відкриття ніколи не було. Тож треба було якось починати йти до мрії.

Насамперед вона взяла участь у програмі Міжнародної організації міграції. Написала листа, що хоче сприяти відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО та постраждалому від конфлікту населенню України і отримати можливість взяти грант на обладнання для кав’ярні.

“Мене попросили прорахувати фінансову складову питання і на це все дали один день. Нічого не поробиш, я сіла раховувати. Наступного дня о 9 ранку мої обрахунки вже лежали на столі в офісі МОМ”, – розповідає Наталія початок своєї кавової історії.

“Нажаль, як виявилось, цей грант був направлений на підприємців, чия діяльність тривала більше ніж пів року, а мій ФОП був відкритий лише три місяці тому. Тож мене перевели на групу самозайтятості, де сума гранту була набагато меншою. Але я не засмутилася, замовила холодильник, кавоварку на піску, крашер для льоду та мілкшейкер. І ось тоді з’явилася впевненість, що тепер точно відкрию кав’ярню. Але для відкриття цього було ой як недостатньо”.

Насамперед Наталія думала про те, щоб взяти кредит для відкриття кав’ярні. Обрахувавши відсоток по кредиту, зрозуміла, що це занадто дорого. Але вона горіла цією ідеєю. Вона мріяла мати власну справу і бути сама собі хазяйкою. Вона хотіла творити. Адже навіть бізнес можна зробити творчим.

“Моя подруга, з якою я познайомилася вже в Києві, запропонувала власні гроші на кав’ярню з пропозицією стати партнерками в бізнесі. Я з радістю погодилась. Ми знайшли кіоск розміром 24 квадратних метри та зробили там дуже якісний ремонт, перетворили його на затишне місце для зустрічі кавоманів. У день відкриття тут ще пахло фарбою. Цей день я не забуду ніколи. Вперше мала стільки емоцій, які навіть не знала, куди подіти”.

Насправді, обладнання на відкриття кав’ярні, отримане завдяки гранту було краплею в морі, але ця крапля була тим поштовхом, без якого нічого б не почалось. Уже в процесі роботи Наталія почала купувати все необхідне, вкладаючи в розкрутку бізнесу все, що заробляла. Зараз для неї це приємні згадки про такі цікаві і курйозні моменти закладення перших камінців в фундамент кавового бізнесу.

“Перед тим, як відкрити власну кав’ярню, я методично обходила всі кав’ярні в Києві, щоб знати як вони працюють, я зустрічалась з виробниками кави, я дізнавалася всі тонкощі варіння кави. Я вчилася працювати з кавовим обладнанням і навіть вивчала тонкощі ремонту кавових машин. Ми з донькою пройшли навчання на курсах баристів, але не для того, щоб працювати баристами. Нам треба було знати, як насправді має працювати бариста і чого чекати від персоналу. Так, я хотіла, щоб у моїй команді працювали лише професіонали”, – ділиться досвідом Наталія.

А згодом, продавши свій будинок в Луганську, Наталія купує ще одну кав’ярню в розстрочку. І це вже не партнерський бізнес, а власний проєкт.

Маючи вже дві кав’ярні, вона не хоче на цьому зупинятися. Вона планує вдосконалювати і надалі розширяти свій бізнес, зокрема й в якості продукту та обслуговування. Її ціль – бути не просто бізнес-леді, а леді від бізнесу, якою можна пишатись.

“Ми всі любимо отримувати високий результат роботи, але понад усе я захоплююсь процесом від моменту помолу кави до моменту подяки відвідувача за смачну каву”, – розповідає завжди усміхнена господиня кавового бізнесу.

Плани Наталії на майбутнє – це мережа кав’ярень, де продаватиметься найсмачніша кава в Києві, куди стікатимуться відвідувачі з усіх куточків міста, яке стало тепер її справжнім домом.

“Найкращий маркетинговий хід – це справжній якісний продукт. Я до такого висновку вже давно дійшла, тож працюю лише на якість і на репутацію. Я отримала свій шанс і вже ніколи його не втрачу. Але щоб бути завжди на плаву, я не можу дозволити собі спати, коли хочеться, або їздити у відпустки. Моя робота триває 24/7, і за цей час я вже звикла до свого шаленого графіку”, – не жаліється, а із задоволенням говорить Наталія.

Наші мрії збуваються, коли ми не лише загадуємо бажання, а ще й старанно працюємо над цим. Ніхто не знає, скільки ночей недоспала Наталія, втілюючи свою мрію в реальність. Разом з донькою і чоловіком вона вкладає всі свої сили в розвиток бізнесу і всю відповідальність за бізнес вона покладає лише на себе.

Мати ідею, яка приведе тебе до успіху – це дуже важливо, але ще важливіше, наскільки правильно ми свої ідеї використовуємо.

Наталія не втратила себе навіть тоді, коли здавалось, що світ відвернувся від неї. І вона обов’язково примножить свої ідеї і реалізує їх, щоб більше ніколи не знати, що таке бідність, залежність і безпорадність. Вона замінила ці слова на “успіх”, “натхнення” і “розвиток”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter