Жінки зі сходу: Людмила Романенко – психологиня, яка спеціалізується на війні

Є ті, хто воює, ті, хто підтримує армію матеріально, а є такі, хто займається відновленням душевного стану постраждалого населення. Зараз це дуже актуальна тема для людей, які не змогли виїхати з прифронтових територій, їхніх дітей і воїнів. У кожного своя історія і свій біль. З останнім і працює Людмила.

За першою освітою Людмила – фельдшерка. Працюючи в медицині, вона зацікавилася психологією. Закінчила Слов’янський державний педагогічний інститут, спеціальність – “Психологія. Практична психологія в галузі освіти”. З 2000 і до 2017 року працювала психологинею у загальноосвітній школі в місті Гірське Луганської області та займалася приватною практикою. Зараз працює в Попаснянському Центрі для осіб з інвалідністю “Лелека”.

До війни Людмила більш цікавилася арттерапією та гуманістичною психологією. У своєму районі значилася провідною спеціалісткою. Але коли почалася війна, і треба було надавати допомогу дітям, батькам, вона зрозуміла, що знань із кризової психології не вистачає, та й самій було страшно, не зрозуміло, що відбувається, і як таке можливо в наш цивілізований час. Виїхати вона змогла тільки на місяць на початку бойових дій, старший син вступав до вишу в Харкові, а в серпні 2014 року з меншим дворічним сином повернулася додому, у зону бойових дій у місто Золоте. Одразу ж вийшла на роботу – допомагати в цій ситуації іншим було її спасінням.

Жінки зі сходу. Олеся Сіренко. Вона відмовилася грати для окупантів Донбасу

“Тоді я сама “заморозилася”, не плакала десь півтора року. Завдяки співпраці зі спеціалістами Центру Психологічної допомоги НаУКМА й участі в багатьох проєктах, через допомогу іншим та інтерес до кризової психології я сама почала “відтавати”! Звісно настрій та реакція на події моєї родини залежали від мого психологічного стану. Моєму семирічному синочку дуже допомогла участь у Expressive Sandwork – метод групової підтримки дітей через гру з піском. Після розриву снаряду в 50 метрах від нашого дому в нього почався нервовий тик і страхи. Саме тоді, у листопаді 2014-го, мене запросили взяти участь у тренінгу “Навички кризового консультування” ЮНІСЕФ/НаУКМА, звідки почалась моя робота кризового психолога”, – розповідає Людмила.

Вона, власне, й освоює новий метод психосоціальної підтримки дітей Expressive Sandwork. В основі методу закладена вільна символічна гра, яка дозволяє працювати з широким спектром дитячих проблем і потреб. У цьому проєкті працюють виключно волонтери, адже метод сам по собі фінансово витратний. Він є адаптацією техніки світу та призначений для використання під час надзвичайних ситуацій, стихійних лих та інших катастроф.

Також для дітей та дорослих Людмила застосовує когнітивно-поведінкову терапію за програмою “Діти і війна. Навчання технікам зцілення”. На таких заняттях діти вчаться контролювати свої емоції, долати страхи, проживати втрати, а батьки можуть отримати знання щодо батьківської допомоги дітям, налагоджувати стосунки з дітьми, розуміти та підтримувати їх, приймати їхні емоції та почуття.

“В українському суспільстві досі не прийнято звертатися до психологів, обмежуючись спілкуванням із друзями чи родичами. Навіть ветерани після повернення уникають зустрічей із психологами. Так, я лише психолог і не розбираюсь, наприклад, у збої і військових тонкощах, але я розумію, як реагує людська психіка на події війни, я можу допомогти пережити горе й адаптуватися в суспільстві. Ми, психологи, допомагаємо навчитися керувати своїми емоціями та знайти спільну мову із сім’єю”, – ділиться досвідом Людмила.

Люди мають однакові первинні інстинкти, але реакція на шокові події у них може бути різна. Спеціаліст із досвідом у цій сфері може допомогти людям, які цього потребують, які бачили смерть близьких, розірвані снаряди та нюхали порох.

Війна без сумнівів змінює всіх, адже людська психіка не може підготуватися до таких подій, тож психологічна допомога тут потрібна кожному. Є показники, за якими краще звернутися до спеціаліста негайно: це почуття провини у тих, хто повернувся, втрата інтересу до будь-якої діяльності, хронічна втома, проблеми з концентрацією та порушенню сну.

“Якщо ви відчуваєте будь-який з перелічених симптомів, не ходіть по друзях і знайомих, щоб вилити душу, зверніться в програму безкоштовної психологічної допомоги СЕТА, або до психолога іншої організації. Вам обов’язково допоможуть фахівці. Головне звертатися вчасно, поки ви не встигли загнати себе в глибоку депресію”, – наполягає Людмила.

Вона щодня робить свій вклад в здорове суспільство та дитинство на сході, втілюючи в життя нові практики для того, щоб люди, які стали заручниками війни, почували себе настільки спокійно, наскільки це можливо в таких обставинах. Її особиста перемога – це вилікувана психіка кожної дитини, яка знає звуки снарядів.