Закодована простота вартості

Олександр Никифорчак. Закодована простота вартості

Всі коди навіть професор Ленгдон розгадати не в змозі.

Але шукати розгадку таємниці, ламати коди – це цікаво та захопливо. Тому “Шоу має продовжуватись!”

Нас чекають нові коди монет. Як ми бачимо, з ними не все так просто. А якщо й просто – то ця простота часто й сенс втратила. Монети, спосіб їх карбування, іноді доволі складні технології в наш час бувають просто зайвими. Апендикси монет. Атавізми.
Як ота третя сторона монети, про яку було тут:

Олександр Никифорчак. Бритва Оккама та апендикси монет

Продовжимо наше декодування.

Чому монети мають саме круглу форму найчастіше, ми розібрались. Найперше – це здебільше данина традиціям. Та таки простота рішень – після удару об’єкти набувають округлої форми. Але в цьому коді приховано ще один код – до якого ступеня (товщини) потрібно розплескувати монету.

Поясню на прикладі монети, що за часів Речі Посполитої була в обігу на землях сучасної України (фото №1), це срібні 6 грошей 1625 року короля Сигізмунда ІІІ (шостак, одна десята талера – крупної срібної монети – в ті часи). Монета як монета, подібна до інших тогочасних монет. Але якщо порівняти її з сучасними, нам звичними, то одразу помітна “дивинка”. Вона розміром як наша гривня, але якщо порівнювати (на тому ж фото справа) їх товщину, то все стає на місце. 6 грошей тонша в рази.

Фото 1

Це пояснюється людською психологією, особливостями сприйняття людини. Візуально велика діаметром монета і видається вартіснішою, ніж така сама за вагою, але “нормальної” товщини. Люди тоді були в масі прості, розбиратись в нюансах вартісних еквівалентів та вмісту дорогоцінних металів не сильно бажали, тому й монети розпліскували ледь не до товщини паперу задля збільшення в діаметрі. Великі – значить “солідні”.

Але чи варто зараз докладати зайвих зусиль для “плющення” монет, коли їх вартість визначає аж ніяк не метал, з якого вони виготовлені. Хай “пузатенькими” би були. От в Англії металеві фунти стерлінгів – їх місцева валюта – зараз помітно товстіші, якщо брати в пропорції до діаметра. Для порівняння я додав і фунт до гривні та шостака (на правій частині фото №1), видно ці пропорції добре.

От з чим сперечатись не буду, так це з тим, що “стосик” тонких монет зручніше носити та рахувати. Порівняно, звісно, та й чи варта така перевага хай і ніби незначних, але якщо врахувати кількість монет в обігу, але таки зайвих затрат при виробництві на додаткове сплющення монет. Як би там не було, але товщину монети та коди, в ній зашифровані, я оминути не міг.

І про діаметр додам: теж вже склалось традиційно, що монети різних номіналів і карбують пропорційно – більший номінал, то більший і діаметр (нюанс: якщо з однакового металу). Часто монети й дизайном не сильно відрізняються, навіть на “циферки” номіналу користувачі увагу не звертають, лише діаметр та звичка грають роль.

А деякі країни в цьому питанні (особливо з великою часткою малописемного населення) ще далі пішли: номінал монети там кодує сама її форма, круглі – один, квадратні – інший, хвилясті – ще інший. Це не лише стосується рівня освіти населення, це дуже зручно людям з вадами зору – вони на дотик можуть розрізняти номінали (шрифт Брайля не всі знають взагалі скрізь, не тільки в “далеких екзотиках”).

Якщо вже відверто, то товста монета чи ні, як її номінал закодували, розібратись не так вже й складно. Що-що, а спосіб вказування номіналу на монеті стараються зробити найлегшим для сприйняття. Потрібна лиш крихта уваги – і навіть в найекзотичніших номіналах легко розібратись. Але дуже часто ми бачимо зовсім не те, що є насправді. Монети часто ми самі “закодовуємо”. Все простіше, ніж ми думаємо. Буде про це, котрогось наступного блогу.

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)