Юрій Яновський – яскравий новатор, інтелігент від літератури, представник течії неоромантизму, один із найсамобутніших українських письменників 1920 років. Але потім більшовицький режим фактично зламав митця. Перетворив на слухняну ляльку, яка виконувала накази влади та втратила ознаки творчої неповторності. У цьому й полягав основний сенс радянського “перевиховання”.

Юрій народився 27 серпня 1902 року в селі Маєрове (нині село Нечаївка Кіровоградської області). У родині Яновських було дев’ятеро дітей, злидні змушували сім’ю шукати кращої долі по різних містах. Зрештою оселилися в Єлисаветграді (нині Кропивницький), де батько влаштувався робітником на завод.

Змалку хлопчик був дуже хворобливим: шість операцій, кілька разів опинявся між небом і землею, проте – видряпався. Мати, щоб розрадити сина читала твори Гоголя, дід бавив розповідями про славну минувшину козаків. Багата уява Юрка малювала цілі воєнні баталії, а юна душа наповнювалася жагою до свободи. Аж надто вразливий, мрійливий хлопчина виросте справжнім романтиком, який і надалі мріятиме та ідеалізуватиме життя, аж поки радянська влада не розітре грубими чобітьми високу духовність Яновського. Але хто ж знає своє майбутнє.

Освіту Юрій здобував у місцевому реальному училищі. Потім працював в адмінвідділі повітового виконкому та в статистичному бюрі, поєднуючи роботу з навчанням в механічному технікумі. Коли йому виповнилося 20 років – замешкав у Києві й продовжив навчання в Політехнічному інституті на електротехнічному факультеті. У той період він писав:

“Приробляв собі я тим, що з Подолу до Єврейського базару возив на собі дрова. Ті роки не було в мене білизни та простинь, укривався я драним кожухом, жодного разу в кімнаті не топив, а скільки жило й народжувалося в мені гордості. Я входив у життя в драних австрійських черевиках, у котрих взимку бувало повно снігу, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу, котрі малювала мені моя дурна уява”.

Стати інженером йому не судилося, проте саме в виші розпочався його літературний шлях. Творчий дебют Яновського відбувся в 1922 році віршем “Море” в газеті “Протеларська правда”. За два роки вийшла ще одна поезія “Дзвін”, а потім Юрій перейшов на прозу. У 1924-му став позаштатним кореспондентом газети “Більшовик”.

Невдовзі Яновський опинився в Харкові, тоді там вирувало справжнє мистецьке життя. У березні 1922-го було створено Всеукраїнське фотокіноуправління, де Юрій став редактором. Кіномистецтво тільки-но розпочинало свій шлях і вабило чимало митців, зокрема письменників. Саме вони були першими сценаристами, серед них був і Яновський, який у 1926-му написав сценарій до стрічки “Гамбург”.

Потім письменник перебрався до Одеси й пропрацював там рік на місцевій кінофабриці художнім редактором. Потім повернувся до Харкова. У той період з-під його пера народилися новели, які були опубліковані в збірках “Мамутові бивні” та “Кров землі”.

“Майстер корабля” – перший роман письменника. У ньому автор змалював процес фільмування кіна, зокрема побудову величезного корабля для декорацій. У сюжеті органічно переплітаються спогади головних героїв про їхні пригоди на морі. Щоб уникнути цензури, письменник вдається до екзотичних назв, незвичних порівнянь, героїв назвав незвичними іменами.

У 1931 році з’явився новий роман “Чотири шаблі” про народний рух. Головні герої – ватажки партизанської армії, які намагаються виправити помилки своїх пращурів і здобути таку бажану й омріяну свободу для своєї Батьківщини. Цензори вибухнули критикою та заборонили роман майже на пів століття:

“Апологетика партизанської стихії, що нею пройнятий твір, була наслідком дрібнобуржуазного розуміння автором мети та завдань соціалістичної революції”.

У 1939-му Яновський перебрався до Києва. До початку німецько-радянської війни письменник створив кілька сценаріїв, писав п’єси та видав збірку гумористичних оповідань “Короткі історії”. У воєнний період Яновський працював редактором журналу “Українська література”, а також був військовим кореспондентом. Разом із іншими письменниками, організував видання творів українських митців у журналах і газетах.

Після війни, у 1947-му, з’явився один із найвизначніших творів письменника “Жива вода”. У ній автор втілив ідею невмирущості нації, відроджуваної після воєнної катастрофи. Критики немов собаки кинулись шматувати роман. Майже 200 правок у свій твір повинен був внести автор, звинувачений у націоналізмі. Після правок від першозадуму майже нічого не лишилося. Яновський так і говорив: “Поховали “Живу воду” метрів на десять під землю”. А щоб Юрій швидше редагував своє писання, радянська влада вдалася до добре перевірених методів – морального та матеріяльного тиску. Безгрошів’я змусило письменника продавати книжки, щоб не вмерти з голоду.

Слабке здоров’я, злидні, тиск зусібіч змусили письменника викинути білий прапор. Цикл оповідань, написаний незадовго до смерті, був спочатку оприлюднений у Москві. У них автор оспівав героїзм радянських людей і комуністичну партію. Звісно верхівка була в захваті, за “Київські оповідання” Яновського нагородили Сталінською премією. Сам письменник занотував: “Після премії я повинен боротися за право писати, я повинен виправдати довір’я і премію”. Яновський давно розумів, що став невільником ідеології та системи. Це гризло Юрія ще більше, ніж злидні. Олександр Довженко писав:

“Нещасливий мій друг. Скільки й пам’ятаю я, весь час він мучився, страждав і фізично, і душевно. Все життя його було скорботне. Навіть писати перед смертю почав по-російські, очевидно, з огиди до обвинувачень у націоналізмі, з огиди до дурнів безперечних, злих гайдуків і кар’єристів. Чоловік талановитий, чесний, тонкий, ображений до краю життям”.

Тягар думок, утиски, нещирі посміши, зрештою – серце письменника не витримало. Він відійшов у засвіти 25 лютого 1954 року. Похований на Байковому цвинтарі.

Юрій Яновський залишив по собі чимало творів, які знайшли відгук у серцях читачів. Двічі його праці перевидавалися п’ятитомними виданнями. Його перекладали багатьма мовами, про нього знають не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram