Юрій Лисянський. Козацький рід Лисянських походив від польського шляхтича Стефана Лисянського, який у другій половині XVII століття потрапив у полон до кримських татар, але втік звідти й перейшов на службу до Лубенського полку. Його правнук Федір служив канцеляристом Ічнянського, Прилуцького полків та Київської духовної консисторії, згодом став священником церкви Івана Богослова в Ніжині. 12 квітня 1773 року в нього народився син Юрій (Георгій), якому судилося стати видатним мореплавцем. Ця дата встановлена українськими істориками, зокрема, Анною Морозовою, за документами Державного архіву Чернігівської області (днем народження Юрія Лисянського раніше вважали 13 квітня або 13 серпня).

У 10 років Юрій втратив матір – Фотину Йосипівну з роду Якубовських. Батько повіз сина до Санкт-Петербурга, де зумів улаштувати на навчання до Морського кадетського корпусу. Та спалахнула чергова російсько-шведська війна, і вже в 15 років Юрія достроково випустили з корпусу й призначили на 38-гарматний фрегат “Подражислав”. Бойові дії цієї війни переважно відбувалися на Балтійському морі. Лисянський взяв участь у Гогландській, Еландській, Ревельській і Виборзькій морських битвах, які завершувалися тактичними перемогами російського флоту. За виявлену хоробрість його підвищили в чині до мічмана, а потім і до лейтенанта.

Після завершення війни Лисянського відправили на стажування до Великої Британії. Якраз у цей час почалися війни европейських монархій проти революційної Франції. Юрій взяв у них участь у складі британського флоту. Здійснив плавання до берегів Канади, США, Карибських островів, Південної Америки й Африки, відзначився в бою з французьким фрегатом, де дістав контузію. Подорож до Америки привела його до знайомства з першим президентом США Джорджем Вашингтоном, про якого Лисянський писав: “Не було ще на світі мужа, величніше за сього. Простота його життя і прихильність у спілкуванні такі, що миттєво вражають і дивують почуття”.

Після повернення на Балтику Лисянський отримав чин капітан-лейтенанта й був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. Опанувавши під час стажування англійську мову, він переклав фундаментальну працю Джона Клерка “Рух флотів”, яка стала головним посібником із ведення бойових операцій вітрильних кораблів.

Ліворуч “Клеопатра”, один з кораблів британського флоту, на якому служив волонтером Юрій Лисянський під командуванням Чарльза Пенроза. Фото: Українська Вікіпедія

1802 року Юрій Лисянський та Іван Крузенштерн, із яким він навчався в Морському кадетському корпусі, отримали фінансову підтримку від Російсько-Американської торговельної компанії для здійснення навколосвітньої подорожі (державні органи Російської імперії відмовилися її підтримати). Лисянський придбав у Лондоні два шлюпи, які отримали назви “Надія” (водотоннажність 450 тонн) і “Нева” (370 тонн), необхідні прилади, ліки й одяг.

ребний фрегат російського флоту “Автроїл” (24 гармати), яким командував Лисянський по поверненні з британського флоту. Фото: Українська Вікіпедія

Перша в історії Російської імперії навколосвітня подорож тривала цілих три роки – із серпня 1803 до серпня 1806 року. Крузенштерн командував шлюпом “Надія”, а Лисянський – шлюпом “Нева”. За цей час кораблі двічі перетнули Атлантичний і Тихий океани, один раз – Індійський океан, обійшли з півдня Америку й Африку, відвідали Гавайські та Курильські острови, Сахалін, острів Пасхи, побували в Японії та Китаї, навіть взяли участь у війні проти індіанців за острів Кадьяк на Алясці (так звана російсько-тлінгітська війна).

Експедиція принесла организаторам великі прибутки завдяки підприємницькому талантові Лисянського, який купував і продавав у закордонних портах різноманітні екзотичні товари – наприклад, хутро морських котиків. А ще він займався уточненням географічних мап, відкриттям нових островів і коралових рифів, здійснював нотатки й замальовки, детальні й систематичні описи земель, океанічних течій, спостереження за погодою, зібрав велику колекцію мушель, коралів і предметів побуту аборигенів.

Маршрут навколосвітньої подорожі. Фото: likbez.org.ua

Шлюп “Нева” під командуванням Лисянського на 13 днів випередив “Надію” Крузенштерна й першим повернувся до Кронштадта. За це Лисянського підвищили до капітана 2-го рангу. Російсько-Американська торговельна компанія виплатила йому 10 тисяч рублів, а цар Олександр І призначив довічну пенсію в 3 тисячі рублів.

Але всі лаври фактично дісталися Крузенштерну. Він був зросійщеним німцем зі знатного роду, а Лисянський – “малоросом”, дворянином козацького походження. Крузенштерну надали право видати опис своєї подорожі державним коштом, після чого його переклали на 8 іноземних мов. Лисянському в такому праві відмовили. Тому вже 1809 року Юрій в чині капітана 1-го рангу подав у відставку.

Пам’ятник Лисянському в Ніжині. Фото: likbez.org.ua

На зібрані з братом Ананієм кошти він видав свій опис подорожі, який в Російській імперії розкритикували за “малоросійський стиль повіствування”. Тоді Лисянський переклав свою працю англійською та німецькою мовами. Закордоном вона мала значний успіх. 2019 року київське видавництво “Темпора” видало її українською мовою під назвою “Навколосвітня подорож на шлюпі “Нева” (1803-1806)”.

У відставці Лисянський мешкав у маєтку Кобрино під Санкт-Петербургом із дружиною Шарлоттою Карлівною де Брюнольд. Один із їхніх синів, Платон, продовжив справу батька й став адміралом. Юрій Лисянський пішов із життя 6 березня 1837 року. Поховали його на Тихвінському кладовищі Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі. На його честь названо острів Гавайського архіпелагу, півострів на узбережжі Охотського моря, вулицю і сквер у Ніжині, де збережено будинок, в якому народився славетний мореплавець.

Михайло Гречина – проєктувальник головних спортивних арен України

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]