Євграф Крутень – льотчик-ас Першої світової війни, випробувач авіатехніки, тактик повітряного бою. Він народився 29 грудня 1890 року в Києві в родині спадкових дворян. Був сином кадрового офіцера, який згодом дослужився до чину полковника.

1908 року Євграф Миколайович закінчив Володимирський Київський кадетський корпус. Нині в колишній будівлі корпусу – Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних Сил України. 1911-го – Костянтинівське артилерійське училище у Санкт-Петербурзі. Військову службу розпочав у 4-й кінно-артилерійській батареї, 2-му кінно-гірському артилерійському дивізіоні.

Від серпня 1913 року Крутень служив льотчиком-спостерігачем 3-ї авіаційної роти в Києві. Згодом спостерігачем і коректувальником вогню артилерійської батареї з літака в 11-му авіаційному загоні під командуванням штабскапітана Петра Нестерова. Брав участь у маневрах Київського військового округу восени 1913 року. 9 вересня 1913-го на Сирецькому аеродромі в Києві став свідком того, як Нестеров вперше у світі виконав нову фігуру вищого пілотажу – “мертву петлю”. За рік по тому, на самому початку Першої світової, Нестеров загинув у небі Галичини, виконуючи перший в історії повітряний таран.

1914 року Євграф Крутень за рекомендацією Петра Нестерова вступив на навчання до авіаційного відділу Офіцерської повітроплавальної школи у Гатчині під Санкт-Петербургом, яку закінчив за 1-м розрядом (тобто з відзнакою). Під час навчання у Гатчині на двомісному аероплані типу “Фарман” двічі виконав “мертву петлю”. Взяв участь у перельоті Гатчина – Псков – Рига – Ревель (Таллінн) – Гатчина. Такі перельоти тоді регулярно проводилися задля підготовки пілотів. Враховуючи недосконалість конструкцій тогочасних аеропланів і ненадійність двигунів, вони були дуже небезпечними, часто закінчувалися аваріями й катастрофами. Але для Євграфа Крутня все пройшло успішно.

Уже після початку Першої світової війни Крутень отримав диплом військового льотчика і був прикомандирований до 21-го корпусного авіаційного загону у складі 2-ї армії Північно-Західного фронту (від серпня 1915 року – Західний фронт). Згодом виконував обов’язки начальника 2-го армійського авіаційного загону, з 6 червня 1916 року командував 2-м авіаційним загоном винищувачів. Навесні 1916-го займався випробуванням і прийомкою нових аеропланів на заводі “Дукс” у Москві. За весь час кар’єри пілота літав на апаратах багатьох типів: Farman XVI, Farman XX, Voisin, Nieuport XI, Nieuport XVII, Nieuport XXI та інших. Російська імперія тоді переважно закуповувала літаки у Франції або будувала їх за ліцензією.

Від листопада 1916 до березня 1917 року Євграф Крутень був відряджений до Франції. З метою вивчення бойового досвіду союзників із Антанти й опанування нових типів винищувачів. Здійснив низку бойових вильотів у районі міст Ам’єн і Нансі – на повітряну розвідку, штурмування німецьких позицій, “вільне полювання”. За весь час війни був нагороджений французьким “Воєнним хрестом із пальмовою гілкою”, російською Георгіївською зброєю та орденом Святого Георгія IV ступеня. Зокрема, в наказі про нагородження Георгіївською зброєю від 4 квітня 1917 року йшлося:

“За то, что 30-го июля 1916 г., когда над расположением наших войск появился немецкий аэроплан, поднялся на своем самолете, с бесповоротной решимостью атаковал врага и вынудил его опуститься в нашем расположении, причем неприятельские летчики и аппарат были захвачены в плен”.

Крім того, Крутень написав серію спеціальних брошур – “Настанова льотчику-винищувачу”, “Військова авіація у Франції”, “Повітряний бій”, “Про що думалося в Лондоні” тощо. Він розробив настанови щодо ведення повітряного бою, вдосконалення бойової підготовки льотчиків і технічного оснащення Військово-Повітряного флоту. Виступив ініціатором впровадження бойових вильотів парою винищувачів (ця практика набула масового поширення тільки під час Другої світової війни, отже, Крутень суттєво випередив свій час). Запропонував обмежити вплив зарубіжних інструкторів у російській авіації. Сам Євграф Крутень у повітряних боях Першої світової війни на Східно- і Західноєвропейському театрах воєнних дій збив, за різними даними, від 5 до 20 німецьких і австрійських літаків.

Після повернення з Франції, 1 травня 1917-го капітан Крутень прийняв командування 2-ю бойовою авіаційною групою на Південно-Західному фронті, яка діяла у Східній Галичині, в районі Тернопіль – Радивилів. 19 червня 1917 року, повертаючись із бойового вильоту на свій аеродром поблизу села Плотича (нині Тернопільського району Тернопільської області), Євграф Крутень трагічно загинув. Під час заходу на посадку на висоті 20-30 метрів літак Крутня після розвороту зірвався у штопор і розбився. Євграфу було лише 26 років.

Спочатку уславленого повітряного аса поховали на території Видубицького монастиря в Києві. У листопаді 1973 року відомий льотчик-випробувач Олексій Граціанський розшукав занедбану могилу Крутня. І організував його перепоховання на Лук’янівському цвинтарі. Поруч із могилою Петра Нестерова, останки якого ще в 1930-х перенесли з Аскольдової могили. На кошти видатного авіаконструктора Олега Антонова над могилою Євграфа Крутня встановили гранітний пам’ятник із написом “Легендарный витязь неба”.

Повітряні сили України. ВПФ УНР: Народження

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram