Євген Онацький – український енциклопедист, журналіст і науковець, громадський діяч, член Української Центральної Ради. Очільник пресового бюро в дипломатичному представництві УНР у Римі. Працював у періодичних виданнях США та Канади. Автор історико-культурних праць, спогадів, статей про діячів української історії та світової літератури. Найвизначнішою працею Онацького вважається восьмитомна “Українська мала енциклопедія”, яка побачила світ в Буенос-Айресі за сприяння Української автокефальної православної церкви.

Євген народився 13 січня 1894 року в місті Глухові. Рід Онацьких походив від полтавських козаків. Батько хлопця – Доментій Григорович – працював викладачем у місцевому учительському інституті. Дітьми опікувалася мати – Тетяна Іванівна. Невдовзі вся родина переїхала до Кам’янця Подільського (батько отримав підвищення). Любов до українського слова буда в родині понад усе. Часто ввечері батько просив синів заспівати рідною мовою: “Хлопці! Заспівайте щось українське, ця московщина вже так набридла!” Онацький-молодший із роками перейняв батькову любов до всього українського, національна свідомість з роками лише укріплювалася.

Закінчивши у 1912 році гімназію, подався до Києва та вступив на історико-філологічний факультет університету Святого Володимира (нині Червоний Корпус університету імені Тараса Шевченка). Напрям у навчанні обрав невипадково:

“Я почав активно цікавитися українською історією та культурою. Ходячи по київських букіністах та щонеділі відвідуючи київську “толкучку”, я зібрав досить таки поважну бібліотеку з українознавства, в якій я мав не тільки всі козацькі літописи, а навіть такі рідкісні книжки, як “Історія Русів”.

У той період захопився курсанткою Вищих Жіночих Курсів Ніною Кукулевською, з якою невдовзі одружився.

1917 року Євген Онацький став членом Української Центральної Ради як представник студентства. Вже у 23-річному віці розпочав дипломатичну роботу: за дорученням лідерів УЦР їздив на Дон і Кубань вести перемовини про союз із козацькими урядами. Згодом брав участь у розробці IV Універсалу, який проголосив державну самостійність Української Народної Республіки, підписував закони уряду УНР.

Читайте також: Як Україна з Доном дружила

У 1919-му як український делегат поїхав до Парижа на мирну конференцію, але не потрапив туди. Спочатку жив у Швейцарії, потім перебрався до Рима, де прожив 28 років.

Там Онацький крерува пресовою службою в дипломатичному представництві УНР та видавцем часопису La voce del Ukraina. А ще навчався в Римській вищій школі економічно-політичних наук і захистив докторську дисертацію.

У 1930-1940 роках Онацький працював викладачем української мови та літератури в Неапольському Вищому Східному інституті, професорував у Римському університеті. Тоді ж час написав посібник “Українську теоретично-практичну граматику для італійців” та “Словник українсько-італійський”.

Через свої антигітлерівські статті в европейських виданнях Онацький був заарештований у Римі. Спочатку утримувався в італійській в’язниці “Реджина Челі”, а потім в концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна, де перебувало чимало українських політичних діячів і був закатований Олег Ольжич. У концтаборі Онацький мав нагоду спілкуватися зі Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком.

У 1947-му Євген емігрував до Буенос-Айреса. Там він влаштувався в редакцію тижневика “Наш клич” та місячник “Дзвін”. За кілька років його обрали головою Української Центральної Репрезентації – українського координаційного центру. Саме тут Євген Доментійович видав величезну працю – “Українську Малу Енциклопедію”. Вона складається з 8 томів (16 книжок). У ній розкрито теми суспільних наук, української духовної культури – етики, релігії, суспільної психології та філософії, вірувань, забобонів, символіки, народної творчості, історії, літератури. На цю колосальну працю він поклав усе своє життя.

Через погіршення здоров’я Онацький залишив громадську діяльність. 27 жовтня 1979-го Євген Доментійович відійшов у засвіти. Йому було 85 років. Поховали видатного українця на цвинтарі Ла-Чакаріта. У 1986-го було утворено український цвинтар в Монте-Гранде, невдовзі Онацького та його дружину перепоховали на цьому найбільшому українському кладовищі в Аргентині

Наукова спадщина професора зберігається в музеях Лондона, у Бібліотеці Конгресу (Вашингтон) та Нью-Йоркській публічній бібліотеці.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram