Євген Болюбаш. Люстрація на місцях: гасла і реальність

Євген Болюбаш. Люстрація на місцях: гасла і реальність. Фото з відкритих джерел

Повалення злочинного режиму Януковича – без сумніву, головний здобуток Революції гідності, яка сколихнула країну три роки тому. Та чи відчуваємо ми полегшення від того сьогодні? Безперечно, нам є чим пишатись, адже увесь світ побачив незламність духу, віру та єдність української нації. Проте з приходом нової влади виринули й нові проблеми. У веремії подій – АТО, децентралізація, інші реформи – втратила своє місце тема люстрації. Тема, яка донедавна була найбільш резонансною, яка єднала всю країну і привела до влади нові, якщо так їх можна назвати, політичні сили.

На жаль, усе, на що спромоглись політики у царині люстрації, – це кволий закон “Про очищення влади”. Наприклад я, цікавлячись цією темою, чув лише про кількох місцевих чиновників, котрі залишили посади під дією закону. Ставленики попереднього режиму здебільшого продовжують керувати у регіонах. Їм довелось лиш пережити тимчасові незручності народного обурення і заповнити правильно декілька папірців. От і все! От і вся люстрація!

Та мова не про те. Усім зрозуміло, що “покращення життя уже сьогодні” не буде! Маємо те, що маємо, і чекати, що за нас хтось щось зробить, не доводиться. Ми змінились і сьогодні спроможні самі навести лад у себе в домі. Потрібні лише механізми, котрі дали б можливість це зробити. Закон “Про очищення влади” поширюється лише на держслужбовців, що призначаються “зверху”. І тут, як кажуть у народі, “ворон ворону око не виклює”. Проте є й виборні посади: мери, голови, депутати – доля яких мала б залежати від народу. Та й тут нас ошукали: перефарбувавшись під популярні бренди й задуривши голови виборцям, вони продовжують обіймати ключові посади на місцях.

Лише сьогодні ми починаємо розуміти й усвідомлювати, кого ми “понаобирали” два роки тому і хто в тих “овечих шкурах” насправді. І якщо у випадку із держслужбовцями можна довіку нарікати на погану владу, то тут винити, окрім самих себе, нікого. Та як виправити помилки? Як переобрати голову міста чи села? Чекати ще три роки, допоки нинішні очільники не роздягнуть громаду до нитки? Як люструвати негідників і брехунів?

Зрозуміло, що самі вони з посад не підуть. Радикальні дії теж малоефективні. Залишається одне – відкликати законним шляхом! І тут починається найцікавіше. Наше законодавство прописане так, що відкликати голову села чи міста можна лише за рішенням загальних зборів. Однак рішення про скликання таких зборів ухвалює відповідна рада. Тобто, маючи достатню кількість депутатів у раді, горе-голова може взагалі не зважати на громаду і робити, що заманеться.

От і хвилює голів та мерів не добробут громадян, а насамперед лояльність обласної влади та більшість у раді. Напихання власних кишень, щоб підтримувати ту лояльність, стає само собою зрозумілою.

Тож, щоб подолати корупцію та бідність у регіонах, маємо передусім домогтися змін у законодавстві, що дало б змогу відкликати місцевих обранців простим збором підписів більшості виборців громади. Лише тоді люстрація матиме шанс відбутися на місцях, а ми – таки побачити те омріяне покращення життя!