Правителі Речі Посполитої, зазвичай, сприймаються, як щось далеке та чуже для України й українського інтересу. А даремно. Кожен із них був не тільки королем Польським, але й великим князем Литовським, Руським і Жемайтським (а Русь, нагадаємо, – давня назва України). Величезна частина українських земель до кінця XVIII століття входили до складу Речі Посполитої. Деякі з її правителів народилися в Україні та походили з давніх русько-українських шляхетсько-магнатських родів.

Таким монархом був Ян ІІІ Собеський – найвидатніший правитель Речі Посполитої другої половини XVII століття і взагалі, як вважають більшість істориків, “останній великий польський король”. Він народився 17 серпня 1629 року в середньовічному Олеському замку (нині Буський район Львівської області), який почали зводити ще в XIV столітті. Його батько Якуб Собеський, уродженець Жовкви на Львівщині й учасник походу Сагайдачного на Москву, був представником давнього польського шляхетського роду, який за даними козацького літописця Самійла Величка, насправді походив від галицьких бояр Собків, які перейшли з православної віри в католицьку. Мати – Софія Теофіла Даниловичівна – донька воєводи руського та каштеляна львівського Яна Даниловича, нащадка боярина XIV століття Данила Дажбоговича.

Ян Собеський отримав надзвичайно якісну освіту для свого часу. Закінчив ліцей Бартоломея Новодворського та філософський факультет Ягеллонської академії (нині Ягеллонський університет у Кракові), кілька років навчався в Західній Европі (Німеччина, Нідерланди, Франція), опанував кілька іноземних мов. Не дивно, що пізніше за ним закріпилася слава найосвіченішого монарха Речі Посполитої XVII століття. Ян був затятим книголюбом, зібрав кілька бібліотек, які налічували тисячі томів.

Військова кар’єра Яна Собеського почалася в роки Хмельниччини. У складі польських військ він брав участь у битвах проти козаків і татар під Зборовом, Берестечком і Жванцем. Неодноразово отримував поранення, а в битві під Батогом 1652 року втратив старшого брата Марека. Можливо, саме цей факт зумовив непримиренне ставлення Яна до мусульман (татар і турків), із якими він воював протягом усього життя.

Цікаво відзначити, що в роки так званого “Потопу”, коли незалежність і суверенність Речі Посполитої висіли буквально на волосині, Ян Собеський разом зі значною частиною польської знаті перейшов на бік шведського короля Карла X Густава, хоча потім повернувся до польсько-литовського правителя Яна ІІ Казимира. Цей факт досі вважається найнеоднозначнішим у його кар’єрі.

У 1665 році майбутній монарх одружився з Марисенькою Замойською. Справжнє її ім’я – Марія Казимира Луїза де Лагранж Д’Аркен. Вона була французькою аристократкою, яку в 17 років видали заміж за польського магната Яна Замойського. Від цього шлюбу народилися четверо дітей, але всі померли в дитинстві. Коли ж помер і чоловік, Марія вже через тиждень таємно вийшла за Яна Собеського. Звичайно, це супроводжувалося величезним скандалом, але шлюб виявився міцним, дружина активно сприяла кар’єрі чоловіка. У них народилося 14 дітей, з яких вижили четверо – троє синів і донька Тереза Кунегунда, яка стала матір’ю імператора Священної Римської імперії Карла VII Альбрехта.

Марисенька Замойська

Завдяки впливові дружини, Ян Собеський став представником профранцузької партії при варшавському дворі. Водночас, він зарекомендував себе як один із найуспішніших полководців своєї доби. У 1672 році здобув низку перемог над кримськотатарською ордою, зупинивши її просування на захід України. У 1673 році розгромив турецьку армію в битві під Хотином на Дністрі (нині Чернівецька область України).

Після смерті Михайла Корибута Вишневецького, 21 травня 1674 року сейм Речі Посполитої обрав Яна Собеського правителем держави. Зійшовши на престол у дуже скрутний час, він тимчасово відмовився від коронації, яку провів лише за два роки. На той момент Річ Посполита була змушена виплачувати данину Османській імперії, втратила на користь неї Поділля та частину Правобережної України, а на користь Московії – Запоріжжя, Лівобережжя, Київ, Чернігово-Сіверщину, Смоленщину, південну Псковщину.

Основні зусилля Ян ІІІ Собеський сконцентрував на боротьбі проти турецької загрози та відвоюванні українських земель. 1676 року після Журавненської битви (Східна Галичина) підписав перемир’я з Османською імперією, домігшись скасування виплати данини. Надалі Собеський реформував і суттєво посилив польське військо, спираючись, зокрема, на підтримку правобережного козацтва та його Гетьманів – Остапа Гоголя, Степана Куницького, Андрія Могили, Самійла Самуся. Уклав антитурецький військовий союз зі Священною Римською імперією, результатом якого стала видатна перемога над турецьким військом під Віднем 12 вересня 1683 року. Ян ІІІ Собеський зажив слави рятівника европейської християнської цивілізації від турецької навали. Після Віденської битви Османська імперія почала невпинно втрачати свою могутність.

1684 року Ян ІІІ Собеський ініціював створення антитурецької Священної ліги (Річ Посполита, Священна Римська імперія, Венеціанська республіка, Ватикан). 1686 року під тиском Московії він був змушений укласти з нею “Вічний мир”, остаточно погодившись на розподіл України по Дніпру та на викуп московитами Києва за 146 тисяч рублів. Ресурсів задля війни на кілька фронтів Річ Посполита вже не мала. Зате їй вдалося залучити Московське царство до Священної ліги, результатом чого стали два невдалі походи московитів і лівобережних козаків на Крим. Спроби Собеського відвоювати у турків Молдову також зазнали невдачі. Проте його військові зусилля виявилися не даремними. Вже після смерті правителя, у 1699 році було підписано Карловицький мир, за яким Річ Посполита майже на століття повернула собі Поділля та Правобережжя.

Ян ІІІ Собеський помер 17 червня 1696 року у Вілянувському палаці неподалік Варшави. Після його смерті внутрішні чвари польської та литовської знаті посилилися, а занепад Речі Посполитої прискорився. Протягом XVIII століття ця країна дедалі більше потрапляла у залежність від Швеції, Московії, Священної Римської імперії, Пруссії, аж поки не була розділена та зникла з історичної арени.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram