Ой, як же було ізпрежди віка.
Ой, як не було неба і землі,
А тільки було синєє море,
На тому морі горіли огні,
Коло тих огнів сиділи святі.
Радять радоньку, кого в море послать.
А святий Петро говоре на то
Та достань, Петро, жовтого піску,
Та посіємо по всьому світу.
Щоб уродилось небо і земля,
Небо зорями, земля квітами.
Ой дай Бо..(же)!

Бабусі із заснованого в жовтні 1975-го в селі Грузькому на Київщині фольклорного колективу “Живиця” навіть не здогадувалися, що за кілька десятиліть пісня, яку вони весь цей час співали зі сцени сільського Будинку культури, звучатиме в обробках багатьох естрадних зірок та набиратиме сотні тисяч переглядів на YouTube.

На початку 2001 року у світ вийшов компакт-диск “Ой, як же було ізпрежди віка – традиційні пісні Правобережної Київщини”. Записи, що ввійшли до альбому, було зроблено на Київщині: у селах Макарівського (Комарівка, Ніжиловичі, Грузьке, Козичанка) 1994 року та Києво-Святошинського району (с. Лука) 1997 року, розташованих у межиріччі дніпровських приток Тетерева й Ірпеня. Науковці називають ці землі “перехідною зоною”, адже вони – на межі двох великих фізико-географічних ареалів: лісового й лісостепового. У музичному фольклорі знайдено риси, притаманні поліській, подільській і подніпровській традиціям.

Автентичне виконання

За словами етномузиколога Ганни Коропниченко, яка записувала ці пісні, несподіванкою був запис у селі Грузькому колядки про створення світу “Ой, як же було ізпрежди віка”, що віддзеркалює космогонічні уявлення наших предків.

Раніше такі колядки зустрічалися здебільшого на заході України. Наприклад, у книжці “Золотослов. Поетичний космос Руси-України” можна знайти аж шість варіантів колядки про створення світу. “До чого ж тут народження Христа?” – запитають зацікавлені. Те, що об’єднує Різдво із Сотворенням світу – важливість події. Оскільки віки, проведені з православ’ям та греко-католицизмом, привчили українців до однієї найважливішої дати – народження Сина Божого, попередні уявлення мусили пристосуватися до неї, і пізніше фактично трансформувалися в єдине свято.

Колядку в автентичному звучанні виконали Віра Тихонівна Опар’єнко (1922 р. н., соло, заводить), Марія Володимірівна Машовець (1921 р. н., сольний підголосок), Катерина Миколаївна Машовець (1929 р. н.), Одарка Онопріївна Піхур (1913 р. н.), Надія Григорівна Моголівець (1914 р. н.), Раїса Гаврилівна Цируль (1929 р. н.). Їх уже немає з нами, “Живиця” з початку 2000-х співає в оновленому складі.

Пісня “Ой, як же було ізпрежди віка” одразу після оприлюднення переросла рівень суто фольклорно-наукового надбання: її почали активно використовувати в різноманітних обробках. Донедавна найвідомішим був кавер у виконанні Олега Скрипки й Ані Лорак з новорічного мюзиклу “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” 2001 року. А цьогоріч, 6 січня, свій варіант переспіву стародавньої української колядки “Ой як же було ізпрежди віка” презентував у різдвяному кліпі гурт Kazka. Станом на сьогодні кількість переглядів цього відео на YouTube перевищує 200 тисяч. Тож можна з упевненістю говорити, що одна з найдавніших українських колядок знову в топі.

Читайте детальніше: Стародавня колядка від Kazka – атмосферний переспів до Різдва

У чому ж така популярність пісні? На одному з музичних форумів знайшлося просте та влучне пояснення: “Характерний голос отих бабусь, без якого ця пісня “академічно” не звучить зовсім”. У голосах учасниць “Живиці” захована саме та магічна українська автентика, яка зачаровує професійних музикантів уже майже 20 років.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram