Маловідомою є інформація про громадсько-політичну діяльність Євгена Коновальця в Українській національно-демократичній партії. Традиційно йдеться про його військово-політичну діяльність, як командира формації Січових стрільців в українських арміях у 1918-1920 роках, керівника Української військової організації в 1921-1929 роках та одного із засновників й очільника Організації українських націоналістів у 1929-1938-х. Відсутність серед широкого загалу інформації про те, що Євген Коновалець перші кроки в політику робив, як націонал-демократ суттєво звужує розуміння на яких саме цінностях закладались і діяли Січові стрільці й українські націоналістичні організації, якими він керував.

Не вдалось точно встановити коли Євген Коновалець увійшов до УНДП. Можна припустити, що це відбулось у 1911 – на початку 1912 року. Тоді він, 20-річний студент юридичного факультету Львівського університету, входив до українського тіловиховного та руханкового товариства “Сокіл”, львівської філії товариства “Просвіта”, Українського студентського союзу (далі УССоюз) та IV національно-демократичної секції студентського союзу.

Найімовірніше шлях до УНДП Коновалець почав з IV національно-демократичної секції студентського союзу. Цю секцію відкрили 26 травня 1911 року. Першим керівником став С. Магаляс. Другим – В. Пежанський, а його заступником Т. Франко. Станом на 1 листопада 1912-го секція нараховувала 87 членів.

11 грудня 1912 року на збоpax IV секції В. Пежанського переобрали головою секції, а заступником обрали Євгена Коновальця. На час його обрання заступником національно-демократичної секції він уже був членом УНДП. На з’їзді партії 25-26 грудня 1912 року обраний до “тіснійшого” Народного комітету УНДП, а також заступником членів комітету партії. Іншими заступниками стали отець Нижанківський та доктор М. Здерковський. Членами Народного комітету, найвищого органу управління партії, були К. Левицький, Є. Олесницький, Л. Цегельський, отець Д. Цегельський, Ю. Січинський, Р. Залозецький, І. Кивелюк, В. Охримович, В. Бачинський, С. Голубович й інші. Участь у роботі з’їзду взяли 468 членів партії.

На думку С. Шаха: “Побут у тіснішому Народному Комітеті був для Є. Коновальця великою школою на майбутнє, бо давав йому можливість придивитися ближче до методів тодішньої політики та простудіювати точніше тодішніх політиків Національно-Демократичної Партії”.

Приблизно в квітні 1913 року Коновальця обрали керівником IV секції. У газеті “Діло” від 31 березня було розміщено оголошення про проведення 3 квітня “довірочної” наради за підписом В. Пежанського та секретаря Ю. Чайківського.

В оголошенні про проведення наради IV секції 6 травня вже вказано керівником Євгена Коновальця, а секретарем Ю. Чайківського. 10 квітня на засіданні “Просвіти” В. Пежанського обрали завідувачем крамниці товариства.

На основі повідомлень у газеті “Діло” спостерігаємо особливу активність у діяльності IV секції після того, як її очолив Коновалець. 9 травня було організовано лекцію професора С. Томашівського на тему “Одна історична містифікція і наука з неї”, 16 травня лекцію депутата австрійського парламенту Л. Цегельського “Виборча реформа зі становища програмовости”, а 4 червня Коновалець прочитав лекцію “Один з важливих завдань молодіжи під теперішню хвилю”.

До основних завдань української молоді він відносив справу відкриття українського університету у Львові. Це стало темою його доповіді на ІІ Всеукраїнському студентському з’їзді у Львові, який урочисто розпочав роботу 2 липня 1913 року у великій залі Народного дому Львова. Зібралося до 500 студентів, що приїхали з Відня, Чернівців, Грацу, Кракова, Праги. Відкриття з’їзду відвідав голова українського парламентського клубу К. Левицький, професори С. Томашівський, С. Дністрянський, М. Грушевський, К. Студинтський та інші. З поляків був присутній публіцист Людвіґ Кульчицький, який свою промову закінчив словами побажання, щоб третій з’їзд проходив в українському університеті.

Виступ Коновальця відкрив роботу з’їзду 4 липня. На основі виступу Коновалець окремо підготував резолюцію, в якій ішлося, що: “Українське студентство, зібране на II Всеукраїнському Студентському Конгресі:

1) Жадає від правительства, щоб у порозумінні з українською парляментарною репрезентацією воно полагодило беззатяжно справу заснування українського університету у Львові, у формі цісарського розпорядку і одночасно внесло законопроєкт у цій справі.

2) Закликає українську парляментарну і соймову репрезентацію, щоб вона справу заснування самостійного українського університету взяла як перший і найважливіший постулят української політики в найближчому часі.

3) Констатує, що українська молодь не зрікається ніяких способів боротьби, які в даній хвилі могли б причинитися до здобуття самостійного українського університету у Львові.

4) Стверджує, що львівський університет ім. цісаря Франца І є утраквістичний (двомовним) і таким мусить він залишитися аж до введення в життя самостійного українського університету у Львові.

5) Закликає українську молодь до суворого пильнування прав української мови у львівському університеті”.

За всі п’ять резолюцій проголосували одноголосно.

О. Грицай пише, що приблизно на 1912 рік припадає знайомство Коновальця з отцем Йосипом Фолисом. У травні 1907-го Фолис був обраний депутатом до віденського парламенту в окрузі Львів (повіт) – Винники – Городок – Щирець, від УНДП. Найвірогідніше Євген Коновалець, як член УНДП, зокрема й “тіснішого” комітету, був помічником Фолиса. 25 травня 1913 року Коновалець брав участь у висуненні Фолиса в депутати до Галицького сейму у містечку Щирець.

На зборах, організованих отцем Білінським із сусіднього села Гуменець, Коновалець виступив із доповіддю про виборчу реформу.

Під час літніх канікул Коновалець продовжував активно розвивати IV національно-демократичну секцію. 16 липня у газеті “Діло” надруковано оголошення до українських студентів, що перебувають у Львові, Відні, Чернівцях, Кракові, Празі, Граці й провінції, і поділяють національно-демократичну програму, “проситься подати негайно свої точні адреси на руки: Євген Коновалець в Зашкові п. Куликів”.

Читайте також: Хто Ви – командант Коновалець? Репортаж із Литви

Це оголошення друкувалось періодично в “Ділі” до кінця серпня 1913 року. Щодо членства в УНДП, то на партійному з’їзді 25-26 грудня 1913 року Коновалець знову увійшов до “тіснійшого” Народного комітету партії. Серед членів комітету були голова партії К. Левицький, Є. Петрушевич, секретарі партії С. Баран та Л. Цегельський, В. Бачинський, Є. Олесницький, Ю. Романчук та інші. Євген Коновалець, як і рік тому належав до заступників членів Народного комітету. Іншими заступниками були С. Голубович, Г. Тершаковець, М. Заячківський, В. Панейко та С. Біляк.

Напередодні Першої світової війни остання інформація про діяльність Коновальця в УНДП зустрічається в контексті нової виборчої кампанії до Галицького сейму. Ідеться про віче в Щирці, що відбулось 19 липня в присутності представників навколишніх сіл. Відкрив віче отець К. Білінський, який пояснив присутнім, що метою зібрання є підготовка до сеймових виборів в окрузі Львів – Винники – Щирець – Куликів. Наступним слово взяв Коновалець, який роз’яснив виборче законодавство, відзначив основні виборчі тенденції в львівському сільському окрузі, а також агітував за Фолиса, як кандидата по цьому окрузі.

Отже, Євгену Коновальцю, перед початком Першої світової війни, вдалось зробити добру партійну кар’єру в УНДП, а одночасно закріпити за собою декілька напрямків, які саме він утверджував, особливо, серед студентства. Це, необхідність боротьби за відкриття українського університету та продовження змін до виборчого законодавства.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram