Якщо ви хочете мати гарну роботу, подорожувати та бути успішною людиною, знання англійської мови вам просто необхідне. Для того, щоб вивчити англійську, ви не маєте бути наділеними якимись особливими талантами. На своєму досвіді я розповім, як за рік з рівня “знаю алфавіт і двадцять слів”я стала перекладачем.

Починала вчити англійську я кілька разів, але вже на початку натхнення пропадало. Допоміг мені ресурс “Поліглот”, де основу англійської надають за 16 уроків. Кажуть, що в цій програмі закладений ефект 25 кадру. Взагалі мені підійшов метод таблиць, які додаються до кожного уроку.

Пройшовши 16 уроків “Поліглоту”, я почала вести щоденник. Маючи не великий словниковий запас, я вже могла складати прості речення в простих часах. Тож перші кілька тижнів я писала в щоденнику все, що зі мною відбувається. Це були доволі прості тексти: прокинулася, поїла, ходила на роботу. Я писала кого зустріла та про що говорила. Коли такі тексти було доведено до автоматизму, я почала писати про те, що думаю. Такі записи почали розширювати мій словниковий запас.

Далі я поїхала в Британське консульство, яке не лише пропонує навчання англійської, але й дає можливість за дуже символічні гроші проходити тести на визначення свого рівня знань. Тож за місяць самотужки я набула рівня Begginer.

Це був перший місяць. На другий місяць я зрозуміла, що мені не вистачає академічних знань, і я купила буквально за 300 гривень найдешевший курс Pre intermediate – наступний після початкового рівень. Що мені дав цей курс: підручники, розуміння, як правильно працювати з граматичними вправами, впорядкування отриманних попередніх знань. А ще, я зрозуміла, що я – не командний гравець. Навчаючись в групі, я відчувала себе повною бездарністю, тож, отримавши сертифікат, продовжила навчатись самотужки.

Наступна сходинка в процесі – заговорити. Це виявилося найтяжчим, адже тут починають поєднуватися прогалини в знаннях із власними комплексами. Я дійшла висновку, що англійською людина починає говорити так само, як і рідною мовою – з нуля. Тобто спочатку я говорила, як трирічна дитина, потім, як семирічна і так далі, з кожним тижнем набираючи швидкість в розмові та додаючи до діалогів нові слова.

Є кілька способів прокачати розмовну англійську. Якщо ви живете в Києві, можна відслідковувати зустрічі зі спікерами-носіями мови, які організовуються як платно, так і безоплатно. На таких зустрічах вам не обов’язково говорити з першого дня, ви можете сидіти слухати доти, доки не відчуєте в собі бажання говорити. Я не мала змогу ходити на такі зустрічі, адже вдома двоє дітей і робота. Тому відкрила для себе сайт penpalword.com, що перекладається, як “друзі по переписці”. На цьому сайті я знайшла таких, як і я майбутніх поліглотів, що шукали практики. Головне тут знайти друга, який вже має високий рівень знань. Для цього не потрібно мати якісь особливі навички, краще показати, що ти – цікава людина, а скоро навіть станеш цікавим співрозмовником.

Шахраїв можна знайти всюди, навіть в хлібному магазині, тож я ніколи не зважаю коли мені кажуть, що сайти повні шахраїв, серед учасників ресурсу я знайшла друзів, з якими товаришую понад п’ять років, серед них також викладачі англійської з різних країн.

Особливість мого методу – за рік я не пропустила жодного дня, розуміючи, що якщо я зупинюсь, є вірогідність, що я відчую полегшення і потім не зможу знову зібратися. Навіть коли я хворіла, або не мала часу вдень, я все одно займалась. Година в день – це мінімум, якого я дотримувалася.

Усі учні, які починають вчити англійську, бояться іноземців. Вони бояться почути від них якесь питання та не мати змоги відповісти. Я теж їх боялась. Працюючи в центрі Києва, стикаючись з іноземцями, прислуховувалася, про що вони говорять. Потім я почала їм усміхатись. І це не залицяння – це перший візуальний контакт! А ще згодом якось підійшла до чоловіка, який стояв з мапою посеред вулиці і спитала: May I help you? (“Чи можу я вам допомогти?”). Так я отримала перемогу над власним страхом спілкування наживо. А потім провела його від Майдану до Арсенальної, розповідаючи все, що знала про Київ і шокуючи його своїм альтруїзмом. Він так і не дізнався, що виконував роль спікера для мене.

Щодо читання, це особлива тема. Читати складно. Тут потрібно не поспішати та не купувати Шерлока Голмса англійською. Книги все ж таки потрібно спершу купувати адаптовані та по рівням. На книжковому ринку їх багато. Приїхали раз на місяць, купили десяток, а потім після цього десятка, можливо, вам захочеться чогось складнішого.

Те саме з відеопереглядами: “Свинка Пеппа”, “Шрек” вам стануть у пригоді. “Зелену милю”, скажімо, я дивилася набагато пізніше, як і “Форреста Ґампа”.

Тож не ставте собі надвисокі цілі, просто виробіть собі звичку займатись англійською щодня. Нікого не слухайте, адже я постійно чула “Навіщо тобі це?” Мине місяць, і ви зрозумієте, що потрапили в залежність, адже це неймовірне відчуття одного разу почути за спиною розмову двох іноземців і нарешті усвідомити, що це не просто звуки, як шум дощу, ви чуєте розмову, розумієте та навіть можете її підтримати.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram