Вам знайоме відчуття, наче ви постійно щось упускаєте? Пропозицію роботи, ту-саму-сукню, акційну путівку – просто тому, що вони не дочекалися вашого рішення та дісталися активнішим? Друзів, які втомились відкладати зустрічі та перестали дзвонити? Своє життя, зрештою, яке наче проходить повз, доки ви зважуєте варіанти та відкладаєте до “кращих часів”?

Відповідь на конкурсну анкету, яку я надто довго вирішувала, чи подавати, повідомила мене про те, що необхідна кількість учасників була набрана з раніше поданих заявок, та наштовхнула на роздуми про втрачені можливості. Як їх порахувати? Чим виміряти? Навіть не уявляю. Але ж вони лишаються незавершеністю, розгубленістю десь на фоні щоденних справ. Перетворюються у відчуття, що упускаєш щось важливе та зрештою лягають важкенним тягарем невдоволеності собою.

Чому ж нам так важко приймати рішення?

Здавалося б, маєш бажання, бачиш/шукаєш можливість, використовуєш її. Де ж стається збій?

Психологи кажуть, що у дитинстві. З тих самих пір, коли батьки за нас вирішували, який купити одяг, що снідати, де гуляти. Потім – де навчатись, із ким дружити, у якому таборі відпочивати. Ще пізніше – куди вступати, які курси англійської відвідувати, де знімати житло. Далі естафету перебирають кохані, керівники, друзі, журнали, форуми.. Адже за одноосібно прийняте рішення і відповідальність лише на тобі. А от якщо добряче порадитись, або отримати вказівку – рішення стає або чужим, або колективним, а разом з ним і проблеми, що можуть наздогнати.

Самостійність втрачається, як рудимент

Так само ми виховуємо своїх дітей, адже вони переймають модель поведінки батьків, як єдину можливу. Не тому, що усвідомлюємо це нормальним і правильним, а просто тому що не вміємо інакше. Не розуміємо, навіщо інакше. Коло замикається, і розірвати його можна тільки зсередини.

Навіщо інакше – давайте розбиратися разом

Перше, про що варто подумати – це наскільки вам комфортно із таким станом речей. Цілком можливо, що у вашому житті є хтось, хто приймає рішення і ви маєте можливість і далі гармонійно жити у такому симбіозі. Але зауважте – у певний момент вашому партнеру може захотітися бачити поруч таку ж сильну та цікаву особистість, як і він сам.

Другий (але перший по важливості!) момент – ваші плани та наміри. Якщо вам набридло відкладати свої мрії та спостерігати за плином життя навколо, все ж хочеться у ту саму омріяну поїздку чи, нарешті, на іншу роботу – нумо змінюватись разом!

От прямо зараз сідайте і пишіть чого хочеться

Не “треба”, а “хочеться”! І саме вам хочеться, а не батькам, коханій людині чи будь-кому ще! Те, що відкладали вже цілу вічність, бо нема коли, нема грошей, неманеманема..

Нову кавоварку? Так!

Автобусний тур до Амстердаму? Звісно!

В кіно з давнім друзякою? Давно пора!

Татуювання? Точно!

Написали? Тепер виділіть кольором три найпростіші цілі, та три найбажаніші, і подумайте, що вам треба зробити, аби це отримати.

Це – наші цілі на найближче майбутнє. І одну з них, із списку найпростіших, дуже важливо реалізувати вже сьогодні! Дочитуємо статтю та робимо те що потрібно для нашої маленької, але бажаної цілі.

Кава у парку? Легко!

Дзвінок та домовленість із друзякою? Нарешті!

Запис на урок танців? Та вже!

А далі… відчуваємо смак перемоги!

Він солодким десь на корені язика, і губи самі собою розтягуються у посмішці та гордості за себе – я захотів, я зробив!

Та не зупиняймось, на відчутні зміни потрібен час! Що далі? Беремося за складніші цілі.

Створюємо нарешті резюме та відправляємо до омріяної компанії. Обираємо ескіз татухи. Вносимо передоплату за тур, нехай і на наступну осінь.

Ви – творець свого життя. Відчуйте це! Крутий допінг, правда?

А знаєте, що найцікавіше? У той момент, коли ви починаєте жити своїми інтересами, ваше оточення чарівним чином сортується на два табори.

Перший табір буде звинувачувати вас у егоїзмі, закликати повернутись у ”колію” (з якої вони, до речі, не можуть вилізти самі!) та з нерозумінням, агресивно реагувати на зміни у вашому житті та зовнішньому вигляді.  Вони тягтимуть вас назад, просто тому, що нерішучим, розгубленим людям легше у колі таких же, аби сказати собі – це не я такий, це всі навколо! Якщо ви хочете, аби зміни продовжувались, таких людей потрібно лишити позаду, як би складно це не було. Або хоча б максимально обмежити контакти, якщо ніяк по іншому.

Так-так, ви не помилились – зовнішньому вигляді! Ви змінитесь, навіть якщо серед найближчих цілей у вас не було кардинального апгрейду іміджу,

Впевненість у собі та своїх силах, відкритий погляд, задоволення у очах – яскравий і неминучий вираз внутрішніх змін!

А от інший табір складуть люди, які вас підтримають на шляху змін. Це можуть бути найближчі, або ті, від кого геть не чекали. Давні друзі або нові знайомі. Вони – ваша підтримка та опора у цей непростий період. Ймовірно, вони на тому ж шляху, або вже пройшли його. І здатні поважати і приймати людей навколо такими, як вони є.

Переглядайте цей список щодня, наодинці. Смакуйте вже зроблене. Доповнюйте. Коректуйте, якщо передумали – це нормально! Та головне – робіть! Щодня, потроху, з невеликих цілей до масштабних. Від нерішучого, тривожного  – до впевненого і радісного себе. Нового себе.

Познайомимось?