Коли не було таких серіалів, як “Володар перснів” чи “Гра престолів”, про влаштування політики діти дізнавалися переважно з казок.

З мого рідного окупованого міста на Луганщині у травні 2014 року, коли війна там тільки починалася, я привезла одну-єдину книжку, яку читала в дитинстві. Це книжка з українськими народними казками, що називається “Семиліточка”. Можна сказати – збірка лайфхаків для дітей семи років, інколи жорстоких не за віком, інколи абсурдних, інколи неймовірно вигадливих. А хто обіцяв, що життя – це проста штука?

Так от, у цьому моєму підручнику з виживання в українському світі є казка про мужика, який пішов продавати на ярмарок бика. Дорога на ярмарок була довга-предовга та бідний селянин звичайно ж зголоднів, та подумав, що не годиться помирати з голоду, бо можна й до ярмарку не дотягнути.

Чекайте, подумав чоловік, чому я мучуся з голоду, якщо в мене є бик? Але ж не можна заколоти та з’їсти цього бика, бо тоді навіщо було вирушати в таку довгу путь. Кмітливий чолов’яга почесав потилицю – і знайшов частину тіла бика, без якої той зможе прожити – бичачі яєчка. І зробив орхіектомію, по-простому – операцію з видалення парного репродуктивного органу биків. Розвів він багаття та приготував бичачі тестикули (до речі, дехто й досі це вважає неабияким делікатесом) та з’їв їх. І селянин наситився, і бик залишився живий, та ще й побічним ефектом було те, що тварина перестала бути битливою, бо сім’яні залози відповідають за вироблення такого гормону, як тестостерон. Який кмітливий мужик – скажете ви. Так – підтверджу я.

А тепер я розкажу трохи схожу, але геть іншу казочку про чоловіка і бика.

Жив-був один жвавий чоловік, якого люди обрали своїм представником з продажу бика. І повів цей чоловік на ярмарок бика. На одному бичачому розі було вигравіровано – “ДНР”, а на другому – “ЛНР”. Уже ніхто не пам’ятав, що означають ці літери, чи то “деребань, неистовствуй, разделяй” чи то “люби, ненавидь, ремствуй”, а, може, і щось зовсім інше. Той ярмарок, до речі, називався – Мінський.

І раптом по дорозі на мужика з биком напала зграя вовків. Це були не прості вовки, бо вони мали свої імена, прізвища, а дехто звався навіть по-батькові. Наприклад, ватажка зграї всі звали ВВП, а його помічника звали СВЛ, а ще одного – ДСП. І взагалі це була непроста група хижих тварин, а тристороння контактна група вовків, як це й має бути на Мінському ярмарку. І от вони підійшли впритул до мужика, оскалили зуби, а самі й кажуть: “Ти не подумай, що ми так показуємо силу, це ми посміхаємося”. І знову показали хижі зуби.

Почесав мужик голову – не хочеться відчути “посмішку” хижаків на власній шкурі. Та вирішив вчинити по-хитрому, щоб і нашим, і вашим, як і пасує простому українському мужику, котрий, як відомо, здатен і чорта обдурити, не те, що своїх людей, які вдома чекають на нього з виторгом. І дістав він ніж, блиснуло лезо між задніх ніг бика, а потім сказав: “Забирайте цього бика, тільки мене не чіпайте”. Так чоловік віддав бика зграї вовків на відкуп, а сам повернувся додому з бичачими сім’яними залозами.

Вдома він зібрав брифінг в самому центрі села, став на підмосток, підняв в одній руці бичачі тестикули та й каже: “Подивіться, я вам приніс найкращу частину бика, яка варта цілого бика”. Люди подивилися на закривавлений шмат м’яса і сказали, що не за тим посилали його на ярмарок.

Потім селянин ще довго переконував людей, як добре мати не цілого бика, якого треба годувати, доглядати, а лише найкращу його частину. Між іншим додав, що, як обіцяли вовки, скоро біля села відбудеться розведення зграй вовків, і що сьогодні було усунуто останні перепони на шляху до іншого ярмарку – “нормандської четвірки”.

“А кого ж ти поведеш на той інший ярмарок? – спитали люди. – У нас більше немає бика!”. “Зате додому повернуться викрадені вовками люди”, – відповів мужик. Як свідчать різні джерела, люди не повірили селянину та обізвали його – за різними переказами – чи то маревом, ти то шнайн-маревом чи ще якимось довгомудиком. Потім покидали хто граблі, хто лопати, хто дітей у колисках та вибігли на Майдан протестувати проти того, що мужик віддав на розтерзання вовків їхнього бика.

А тим часом по селу почали переказувати слова хижаків. Навіть найнижчі в ієрархії вовки вважали за необхідне зробити свою заяву. Зокрема, вовк з ініціалами ЛІП та його колега ДВП теж висловилися заморською мовою. І якщо це висловлювання перекласти на нашу мову, то буде так: “Мужик вчора, завдяки вовкам з Росії, Німеччини та Франції, підписав нарешті листа, що гарантує бику особливий статус. Таким чином мужик та його люди визнають особливе право ніжок та ріжок бика на самостійне визначення власної долі. Відтепер ніжки та ріжки самі будуть вирішувати, якою мовою мичати, яке сіно їсти, кого вдарити копитом чи посадити на рога, а також те, як бику злягатися з вовками”.

Мораль цієї казки є така:
Якщо попереду дорога довга
Ти маєш взяти все ж бика за рога
А не віддать вовкам бика.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram