Література та наука багато років займаються однією спільною справою – намагаються формувати картину світу для людини. Що більше зроблено наукових відкриттів, то менше залишається простору для літературних фантазій. І мене завжди радує, коли наука покликається на погляди письменників, які мали сміливість їх озвучити задовго до того, як про це подумали науковці.

Днями оголосили нобелівських лавреатів з фізики, та в 24-сторінковому науковому обґрунтуванні свого рішення Нобелівський комітет, ще до наведення фізичних формул, пише про письменника Едґара По. Фізики згадують, що нинішні відкриття почалися саме зі сміливих припущень письменника: “Одним із найперших запропонував ідею початку Всесвіту з Великого Вибуху американський горор-письменник Едґар Аллан По у своїй поезії в прозі “Еврика”. Як пояснення, чому небо темне вночі, при чому часто відсилають до парадокса Олберса, названого на честь німецького фізика Генріха Вільгельма Олберса, По припустив, що Всесвіт колись мав початок. В “Евриці” він навіть пропонує ідею, що він почався з “первісної частинки”, яка потім вибухнула”.

Заради справедливості треба зауважити, що твір По за сучасним жанровим визначенням не є поезією в прозі, як він сам це жанрово окреслив, а вже ж більше відповідає його наступному підзаголовку – “Нарис про матеріяльний і духовний Всесвіт”.

Рівно половину премії отримає Джеймс Піблз з Канади, а друга половина дістанеться двом швейцарцям Мішелю Майору та Дідьє Кело. За що?

Власне роботи Піблза, який ще в 1960 році зрозумів важливість космічного мікрохвильового (реліктового) випромінювання та розробив теоретичні інструменти для дослідження темних компонентів Всесвіту, підтвердили колись божевільню ідею Едґара По. Саме реліктове випромінювання вважається одним із основних доказів теорії Великого вибуху, що дав початок нашому Всесвіту. На думку Нобелівського комітету завдяки роботі Джеймса Піблза космологія розвинулася в точну науку – фізичну космологію, яка базується на математичному підході.

Ще два лавреати здійснили не менш вагомі відкриття, пов’язані з астрономією. Ідеться про планети позасонячних систем – екзопланети.

З античних часів людство міркувало, чи існують такі світи, як наш, чи ми єдині. Тепер ми більше не маємо причин думати, що наша власна Сонячна система є типовою, оскільки існує різноманіття планетарних систем. Власне Майор та Кело знайшли цьому докази, створивши спектограф ELODIE, завдяки якому відкрили екзопланету на орбіті зірки сонячого типу. За масою ця планета нагадує Юпітер, розташована вона в сузір’ї Пегаса та обертається довкола своєї зірки значно на меншій відстані, ніж наш-таки Юпітер. Вчені виявили, що сама зірка коливається під час обертання довкола неї планети, її колір змінюється залежно від відстані планети. 1995 року, коли було здійснене відкриття, мало хто очікував, що може існувати екзопланета, яка поводиться так нетипово у порівнянні з планетами Сонячної системи.

Що це нам дає тепер? Минулого року була запущена супутникова місія NASA, яка за два роки дослідить значно більше космічних об’єктів, ніж знаменитий орбітальний телескоп Кеплера. Зокрема місія шукатиме екзопланети поблизу нашої Сонячної системи. Зараз підтверджено існування понад 4 тисяч екзопланет у близько 3 тисячах планетарних систем.

Можливо ви пам’ятаєте минулорічний галас довкола екзопланет системи TRAPPIST-1, на якій імовірно є життя або принаймні умови для його виникнення. Власне, TRAPPIST-1 – це зірка-карлик, що менша за Сонце, як тенісний м’яч менший за баскетбольний. Довкола цієї зірки обертаються сім екзопланет, які, можливо, при цьому не обертаються довкола власної осі. Як зазначено на сайті NASA, ці екзопланети можуть бути поверненими до своєї зірки лише одним боком, як супутники нашого Юпітера. А це означає, що вітер на них дме з нічної сторони планети на денну. Розташовані ці планети дуже близько одна до одної. У NASA пояснили, які це може викликати зорові ефекти: “Якби людина стояла на поверхні одної з планет, можна було би бачити навіть геологічні особливості чи хмари сусідніх світів”. Правда ж це вражає? І має дуже художній вигляд.

Але якщо мислити раціонально, то все ж навіщо нам досліджувати екзопланети? Науковці очікують дослідити передусім кліматичні системи екзопланет, що дозволить нам прогнозувати розвиток нашої кліматичної системи, якій уже пророкують не надто хороші перспективи в найближчому майбутньому. Окрім того дослідники, як і раніше, очікують знайти там життя. І можливо, як писали фантасти, воно буде розумним.

Окрім наукового прориву можна сподіватися на ментальний поступ людства. За статистикою чверть американців та третина росіян вважають, що Земля пласка і Сонце обертається довкола неї. У нас не робили такого статистичного дослідження, але я не думаю, що в поглядах на будову Сонячної системи українці дадуть фору іноземцям. Минуло більш як 500 років після відкриття Миколаєм Коперником геліоцентричної моделі світу, але значна частина людей і досі керується доісторичними уявленнями. На жаль, зміни в людському мозку відбуваються повільніше, ніж науковий поступ.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram