На Брацлавшині, де він вродився 1533 року Божого, прозивали його Іван Серпяга, у Волохії – Іван Вода або Ioan al IV-lea Potcoavă. За переказами, ще немовлям Іван Підкова був врятований від татар. Його виховали та викохали на Січі-Матінці запорожці. Про це, зокрема, згадується в народній думі “Люлі немовляті Івоні”. Іван Підкова – то красень із щедрих українських мітів. Подейкують, що козарлюга мав рідкісну фізичну силу та неймовірний зріст. Йому навіть зараз міг би позаздрити котрийсь професійний баскетболіст. Іванко мав 2 метри 29 сантиметрів. А ще Іван завиграшки запросто ламав руками підкови. За це запорожці й прозвали його Підковою. Із таким іменем він до історії і потрапив. Умів козак зупинити віз, запряжений шістьма кіньми, ухопивши його за заднє колесо. А звичайним волячим рогом міг, граючись, пробити дубові ворота.

На Запоріжжі Іван Підкова з’явився у 1556 році, привівши із собою цілий козацький полк. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно та спалював передмістя татарських приморських поселень. Очолювані ним козацькі загони раз за разом завдавали ворогам України поразок під Очаковом, Кафою, Ґьозловом.

Його охрестили “Волошенином”, себто по-тодішньому молдованином. Певно що сталося це не в останню чергу через подію, що стала приводом до сьогоднішнього ушанування. На початку листопада 1577 року Іван Підкова за підтримки козацького загону на чолі з гетьманом Яковом Шахом почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кульгавого. Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича, а 30 листопада 1577 року визволило Ясси. Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ. 13 грудня 1577 частина тамтешнього волоського боярства проголосила Івана Підкову господарем (князем) Молдови замість Петра VI Кульгавого. Як виявилося, рідний брат молдовського господаря Івана III Воде Лютого, “козацький гетьман”, як називали Господаря Івана Підкову, сформував новий волоський уряд із козаків Чапи, Бурла та Стефана, які стали відповідно маршалком, гетьманом та державним писарем Волохії. Правління Молдовою (Волохією) запорожців протривало рік. Тоді війська Османської імперії ввійшли до Молдовського князівства.

16 червня 1578 року господаря Молдовського князівства Івана Підкову було підступно страчено у Львові. Сталося це так. Яків Шах, який допомагав Підкові, гостював у Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького. А той і нарадив Якову, щоб Підкова для примирення з королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави. Король прийняв Підкову, та зараз же наказав кинути до в’язниці. Після сейму Стефан Баторій поїхав до Львова, а Підкову відправив до равської тюрми. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, та не зміг, бо шляхта була проти. У Львові ж на вимогу султана Мурада III, який також “просив голови” брацлавського воєводи Януша Збаразького та Філона Кміти, Підкову було публічно страчено на Ринковій площі. За переказами очевидців, від українського гетьмана Івана Підкови площа Ринок тоді почула слова справжнього воїна-патріота:

“Мене оце привели на смерть, хоч у своєму житті я не зробив аж нічого такого, за що заслужив би отакий кінець. Знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар супроти ворогів християнства та завжди діяв для добра та користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання – бути їй опорою і захистом…”

Тлінки героя-богатиря забрали руські братчики, та й поховали у місцевій Успенській церкві. Черкаські ж козаки викрали його останки й перевезли їх до Канева, де перепоховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою (там же похований і Самійло Кішка).

Утім, козацтво помстилося за смерть свого сміливця-ватажка. Козаки після страти Підкови здійснили шість походів у Молдовське князівство разом із братом Підкови Александрелом. Помстився за Івана також Яків Шах. Він наказав повісити перед костелом святого Миколая 18 молдовських бояр. Коли повідомлення про це дійшло до Стамбула, османський султан зажадав страти Якова Шаха. Одначе Яків Шах саме був знятий із гетьманства козацькою старшиною і засланий до Канівського монастиря. Пізніше побратим Івана Підкови добровільно став монахом. Під Тарасовою горою у Канівському районі Черкащини досі височіє пам’ятник Іванові Підкові.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram