Таке зізнання озвучила відома медійниця Галина Плачинда під час зустрічі зі студентами-журналістами та видавцями університету імені Бориса Грінченка в Києві. Із 1993 року вона працює у політичній журналістиці, як PR-консультантка провела кілька виборчих кампаній, була речницею відомих політиків, працювала в авторитетних виданнях. Зараз вона – держслужбовиця, а ще – авторитетна блогерка, яку читають, поважають, а багато-хто й побоюється.

До студентів Галину Плачинду запросили провести майстер-клас із підготовки та проведення інтерв’ю. Бесіду (а самий такий формат обрала гостя, познайомившись спершу з кожним студентом особисто) вели довкола резонансної книги її авторства “#Зрада vs #Перемога”.

Книжку видали акурат перед президентськими виборами навесні. Дехто навіть припускав, що це зроблено навмисне. Оскільки “#Зрада vs #Перемога” – річ, направду здатна серйозно вплинути на позицію громадян і політичну ситуацію в країні. Книга представляє собою 23 інтерв’ю з видатними діячами України в сфері політики, релігії, журналістики, мистецтва. Серед них – Любомир Гузар, патріарх Філарет, Левко Лук’яненко, Семен Глузман, Мирослав Попович, Іван Дзюба та інші. Для декого з них ці інтерв’ю стали останніми в житті. Можна сказати, великими (за обсягом і наповненням) прощальними зверненнями до українського народу.

Як і чому з’явилася книга? “За певний час після Майдану у частини суспільства виникло відчуття, що нас ведуть кудись не туди, це не те, чого ми прагнули, за що боролися. Я вирішила поспілкуватися зі знаковими для мене особистостями, яких поважаю і довіряю їм, щоб почути їхню думку, бачення того, що відбувається, які тому причини, яких чекати наслідків і головне – що робити?”, – каже авторка.

Обов’язковими критеріями при доборі героїв для спілкування були: значні досвід, інтелект, патріотичність, небайдужість і відсутність страху казати правду. Насправді було записано близько сотні інтерв’ю, але після ретельного відбору до книги потрапили дійсно найкращі та найважливіші.

Галина Плачинда (по центру) під час зустрічі зі студентами університету імені Бориса Грінченка
Галина Плачинда (по центру) під час зустрічі зі студентами університету імені Бориса Грінченка

“#Зрада vs #Перемога” часто називають “зрізом” постмайданного періоду, бо в книзі головно обговорюють події останніх п’яти років. Проте, коли ви візьмете книгу до рук, переконаєтесь – вона виводить далеко за ці хронологічні та смислові межі. Наприклад, ви зрозумієте як і чому сформувався “бандитський тип правління” в Україні майже одразу після здобуття Незалежності. Або зрозумієте природу “братського народу”, представники якого розкопували могили українських козаків, щоб уже мертвим відрізати голови. Ви зрозумієте, що звірства на сході – не спонтанне явище, а природна суть нашого сусіда. Так само в книзі достатньо прогностичних речей. Наприклад, аналіз можливого розвитку сепаратистських тенденцій в Україні, або можливий вектор подальших стосунків із Польщею. Дивовижно, як на 400 сторінках і ще й з купою світлин вдалося вмістити такий масштаб. Можна сказати, в наших руках – “формула Плачинди і її добірного товариства” як Україні врешті вибратися з болота на тверде.

Студентам Галина Плачинда розповіла про роботу над книгою та основи професії загалом. “Я не “правильна” журналістка, яка просто передає інформацію, почуте, побачене, переказує пресреліз. Вважаю, журналіст насамперед повинен бути громадянином, активним і небайдужим. Шукати важливе та справжнє, докопуватись до істини”, – каже вона.

А ще журналіст має бути інтелектуалом, щоб хоча б на приблизному рівні спілкуватися з мудрими людьми, інакше розмова і не складеться.

“Справжня журналістика – це мистецтво. І колосальне фізичне та ментальне навантаження. Декотрі інтерв’ю ми записували 3-4 години поспіль. Після них я почувалася страшенно виснаженою. Часом на інтерв’ю доводилося чекати місяцями, і коли раптом дзвонять “приїзди”, я стрибала в Інтерсіті та їхала на інший кінець країни. Журналістика – це ще й постійна готовність”.

У роботі над циклом інтерв’ю Галина Плачинда мала повну свободу “без табу і цензури”. “Іноді не добирали слів, критикуючи. Але це були не базарні звинувачення, а реальна обґрунтована оцінка”, – каже вона.

Журналістка порадила студентам не боятися перечити владі: “Якщо немає небайдужості, впевненості, а є страх – не варто йти в журналістику, можна спробувати себе ботом”. Проте студенти як мінімум не боялися ставити запитання Плачинді, демонстрували небайдужість, якої скоро точно побільшає. Адже, їм пощастило отримати одні з останніх примірників путівника небайдужого українця “#Зрада vs #Перемога”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram