Сьогодні наше розслідування – про назви взуття. А що ж там розслідувати? Туфлі, чоботи, черевики… Насправді, там цілий неозорий світ. Спробуємо в нього зазирнути.

Чоботи

Почнемо з них, ріднесеньких, із чобіт (різновид взуття із високими халявами). Це слово “відоме всім східнослов’янським мовам і деяким західнослов’янським, зокрема польській. Переважна більшість дослідників вважає слово чобіт запозиченням із тюркських мов (перс. čabatan, čabаˇtu, татар. čabata, чув. šabada)” (Г. Войтів).

Чоботи – досить зручний та поширений вид взуття. Невипадково ж його назва фігурує у значній кількості фразеологізмів. Також є значна кількість типів чобіт: високі чоботи (“чоботи з довгими халявами”), витяжні чоботи (“чоботи, в яких із суцільного шматка шкіри зроблені передок і халява”, мисливські (або болотні) чоботи (“чоботи з халявами, які сягають вище колін”), пасові чоботи (заст. “суцільні чоботи з невідрізним передом”), чоботи з закотом (у таких чобіт край халяв відігнутий назовні), чоботи-сап’янці (зроблені із сап’яну).

Ну, і всім відомий фольклорний образ – чоботи-скороходи (“чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває”).

А ще є ботфорти (однина – ботфорт). Це чоботи з твердими халявами, які спереду сягають вище колін. Взуття, що являє собою щось середнє між туфлями на високих підборах та півчобітками, має назву ботильйони. Півчобітки ж (одн. – півчобіток) – це “жіночі чоботи з короткими халявами”. У них є ще одна назва – полуботки.

Черевики

Далі – черевики. Так називають “вид невисокого взуття перев. на шнурках або ґудзиках”. До речі, назва черевикъ згадується ще у “Повісті врем’яних літ”. Наявна вона також в усіх слов’янських мовах: рос. черевик, білор. чаравік, с.-х. діал. црёвља, ч. streěvíc, слов. črevíc, пол. trzewik, в.-луж. črij, н.-луж. crew, črej).

Походження цього слова дослідники виводять із праслов’янського cervi (“черево”, “шкура з черева тварини”). Поширеність цього слова засвідчує той факт, що автор відомого словника П. Беринда ним перекладає церковнослов’янізми “плесница”, “ωбуща”, “сандалія”. У пам’ятках староукраїнської мови слово черевикъ уперше зафіксоване в середині XVI ст.: “обуты ногы въ сан(ь)даліа (в черевики)”.

У розмовному мовленні як синонім до цього слова рідко може використовуватися назва “ботинки”. А ще є штиблети (чоловічі черевики, переважно на шнурках); сап’янці (“чоботи або черевики, пошиті із сап’яну”; сап’ян же являє собою тонку м’яку шкіру найрізноманітніших кольорів, яку виготовляють із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур); сабо (черевики на дерев’яних підошвах або видовбані з дерева). А взуття, яке закриває ногу не вище кісточок, – це туфлі (однина – тУфля, жін. р.). Вони бувають різних видів. І тут реально можна заплутатися.

Дербі – так називаються звичайні класичні чоловічі туфлі, що мають відкриту шнурівку, тонку підошву з невеликим підбором. До класичних чоловічих туфель належать також оксфорди і броги, однак у них шнурівка закрита паралельна. Броги мають декоративну перфорацію (“значне число правильно розташованих отворів правильної форми”). Якщо шнурівку заміняють пряжки, такі туфлі називаються монки.

Мокасини та лофери

Мокасинами називають черевики, виготовлені з м’якої, еластичної шкіри. Вони мають уплетені, настрочені або вшиті вставки. Європейські колоністи перейняли мокасини у північноамериканських індіанців. Зараз мокасини виготовляють також і з інших матеріалів.

Туфлі, що не мають застібок або шнурівки, зате в яких є довгий язичок, круглий носок та перемичка (чи пензлик) на підйомі, – це лофери. Два останні різновиди взуття належать до типу сліпер.

Різновидом мокасинів є топсайдери – взуття для яхтингу і морських прогулянок. Ці туфлі мають товсту підошву білого кольору. Шнурівка у них проходить задньою частиною та закінчується на підйомі стопи. Характерною ознакою топсайдерів є те, що вони не ковзають і не залишають слідів на палубі та мають водостійке покриття.

Постоли, личаки та капці

А колись оцього різноманіття не було. М’яке селянське взуття, виготовлене з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, називали постоли. Його носили звичайно з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (вони звалися “волоками”). Постолом добро возять (носять) – так традиційно у жартівливому тоні закінчували казки. Також носили з онучами, прив’язуючи до ноги мотузками, й плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття – личаки. Переносно ж так у давнину називали бідну людину.

Удома ми ходимо в капцях (“легкі туфлі, переважно для хати”), тапочках (розм. “легкі домашні або спортивні туфлі перев. без підборів”), пантОфлях (“м’які кімнатні туфлі, звичайно без закаблуків”) або виступцях (розм. “хатні туфлі”). До речі, в однині: кАпець (чол. р) – не “капЕць”)))))), тАпочка (жін. р.), пантофля (жін. р.) чи пантофель (чол. р.), виступець (чол. р.).

Кросівки та кеди

Для занять спортом ми одягаємо спеціальне спортивне взуття – кросівки, яке набуло популярності й у “звичайному” житті. Також спортом можна займатися в легкому спортивному взутті на гумовій підошві, яке має назву кеди (однина – кед, чол. р.). Футболісти “переорюють” поле під час виснажливих дев’яноста хвилин спеціальними черевиками, що мають назву бутси (в однині – бутс, чол. р).

Сандалії та крокси

Улітку ми носимо босоніжки (“вид літнього відкритого взуття”), сандалії (“сучасне легке взуття без каблуків із застібкою-ремінцем”, одн. – сандалія, жін. р.). Давні греки та римляни сандаліями називали “дерев’яну або шкіряну підошву без підборів, яку прив’язували до ноги ремінцями”. Абсолютним синонімом до сандалій є сандалі (одн. сандаля, жін. р). Легкі літні напівчеревики мають назву сандалети (одн. сандалета, жін. р.). Також до літнього взуття належать крокси. Вони нагадують сабо. Крокси легкі, комфортні та корисні для здоров’я ніг через перфорацію.

Інші шузи

Кріпери (або кріперси) – це масивне взуття, що має потовщену пряму підошву та мініатюрну шнурівку. Товста підошва додає до зросту свого власника кілька сантиметрів.

У нашій мові є кілька жаргонних назв взуття: шузи, ласти, лапті, педалі. Також жаргонні слова можуть утворюватися від назв фірм, що виспускають взуття: буки ← reebok (‘кросівки марки reebok’), мартенси ← DocMartens (‘взуття марки DocMartens’).

Підбори та каблуки

І насамкінець – про підбори й каблуки. Словник каже, що вони – синоніми: каблук – “те саме, що підбор“, а підбор – “дерев’яна, шкіряна і т. ін. набійка на підошві взуття”. Задню частину взуття, що охоплює п’яту, називають закаблуком. І одразу згадується давати (дати) лиха закаблукам [і передам] – “танцювати з запалом” та ударити в закаблуки – “пуститися в танець; затанцювати”.

Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку, має назву халява. З цим словом теж є фразеологізми: лизати халяву (чоботи, черевики тощо) – “підлабузнюватися до когось, догоджати комусь, принижуючи власну гідність; підлещуватися”; робити з губи (з писка) халяву – “не виконувати обіцянки, обдурювати, перебільшувати”; розпустити язика (морду), як (мов) халяву – “виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами”; ускочити вище халяв – “потрапити в яку-небудь біду, халепу”.

Цікаво, що “халявою” також називали неохайну, розпутну або ж скупу людину. Не будьмо ж халявами!

Фото: uamodna.com

Склянка, стакан, філіжанка, горнятко

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]