Привіт від Косого, або Хто ж “посадить книжку”

"Пособник", "поплічник" чи "посіпака", читайте у блозі В'ячеслава Васильченка. Фото з відкритих джерел

У багатьох мовах є такі слова, що відрізняються одним чи кількома звуками (літерами), тобто характеризуються близькістю звучання й написання, але мають різні значення або їхні відтінки. Це – пароніми. Часто вони стають підступним гачком, на який легко потрапляють не-знавці мови. І тоді виникають комічні ситуації: людину обзивають книжкою, одержувача – відправником, континент – контингентом. Отже, сьогодні розслідуємо проблему схожих слів.

Для старту – закиньте у Google таке: “Посібник терористів із Маріуполя проведе за ґратами десять років”, – і ви побачите, що я не вигадую. “Абсурд, – скажете ви, – ідіотизм. Як можна посадити книжку?? Посібник – це ж “книжка або наочне приладдя, карта і т. ін., що використовуються у процесі навчання / взагалі довідкове видання з певної галузі знань”. “Абсолютно точно!” – погоджуся я. Ще й приклад наведу: “Перед тим, як використовувати навчальний посібник у своїй роботі і рекомендувати його учням чи студентам, викладач має переконатися в його якості та відповідності навчальній програмі” (Сайт “Освітня політика”). Виявляється, все просто. Але ж ні. Деякі недолугі журналісти (та й не тільки вони) таки можуть нещасну книжку відправити “баланду сьорбати”. Вирок, схоже, остаточний і оскарженню не підлягає. У їхніх шалених та нерозумних головах. Пам’ятаєте, у відомому радянському фільмі персонаж Савелія Крамарова – недалекий злодій Косий – запитував: “Хто ж його посадить? Він же пам’ятник”. Виходить, не так усе й смішно? Сучасні “косі” ще косіші за того Косого? А от “той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо)” – це “пособник” або “поплічник” чи “посіпака”. Для грамотних людей це чудово зрозуміло: “Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками…” (Бажанов М. І. Кримінальне право України. – К. : Юрінком Інтер, 2005). Аналогічні випадки паронімів: адресант – “той, хто адресує, посилає кому-небудь лист, телеграму і т. ін.; відправник” // адресат – “той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач”; абонемент – “право користуватися, за плату або безплатно, чим-небудь (телефоном, місцем у театрі, книжками з бібліотеки і т. ін.) протягом певного часу; документ, що посвідчує це право” // абонент – “той, хто користується абонементом”; привід – “підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків” // привод – “пристрій, що надає руху якій-небудь машині, механізму”.

Деякі близькозвучні слова можуть утворювати цілі ряди: обабіч, обіч, зусібіч, побіч, врізнобіч. Особливу “небезпеку” для “косих” несуть два перших слова. Їхнє сплутування може створити комічну ситуацію: “Дівчина стояла обабіч дороги”. Її клонували? Чи з одного боку стояла вона, а з іншого – її альтер еґо? А може, – привид, фантом, що прибрав дівочої подоби? Чи автору двоїлося? Звісно ж, ні. Просто замість “обіч” (“поруч, поряд; на деякій відстані; збоку, осторонь; на деяку відстань: набік, убік;”) використали “обабіч” (“з обох боків; на обидва боки”). Згадані тонкощі слововживання не такі вже й тонкі. На тлі близькозвучності все ж таки є у цих групах слів відмінності. Щоб не опинятися в таких підступних пастках, слід використовувати спеціальне джерело: Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. – Київ : Радянська школа, 1986 . – 221 с. Тут можна знайти відповіді на багато подібних питань.

Близькозвучність часто грає злий жарт і з блілінгвами, коли вони вживають формально “двоюрідне” слово з іншої мови замість власномовного: лишати – “ідучи, їдучи куди-небудь, не брати з собою” // лишать – “отнимать у кого-чего-н. кого-что-н.”; облік – “засвідчення, встановлення наявності, з’ясування кількості чого-небудь” // облик – “очертание, наружность, внешний вид”.

Як бачимо, щоб не почути на свою адресу образливий привіт від Косого (“лапоть!”), слід усе ж таки, як він радив, “купити карту” – тобто користуватися перевіреною точною інформацією щодо значень слів. Вона обов’язково виведе до магазину, де “мужик у піджаку сидить”.