В’ячеслав Васильченко. Мова: Що ховається за цікавим прізвищем

Українське прізвище Стадник виникло за родом діяльності - від слова "пастух". Фото: norvillerogers.com

Сьогодні розслідуємо значення деяких цікавих прізвищ. Кожному доводилося їх чути. У чому цікавість? Вони не зрозумілі. Чому? Бо виникли зі слів, які сьогоднішніми мовцями не вживаються і відповідно їхнє значення їм невідоме. Погляньмо на деякі з них.

Частина цих слів – колишні назви людей:

а) за зовнішньою ознакою (смаглій – “смаглявий чоловік, юнак”, бородай (= бородань) – “бородата людина”, чупрун – “простолюдин”);

б) за виконуваною дією (стогній – “той, хто постійно стогне, скаржиться, нарікає; нитик”, бабій – “той, хто дуже упадає за жінками; залицяльник, зальотник / про нерішучого, розніженого чоловіка”, лівак – “той, хто використовує робочий час для додаткових підробітків / діал. лівша”, говоруха – “та, що любить поговорити; балакуха”);

в) за родом діяльності (бортник – “той, хто займається бортництвом” (лісовим бджільництвом), стадник – “пастух (перев. при табуні)” хоч у діалекті має значення “плідник (жеребець або бик) при стаді”, грабар – “робітник на земляних роботах; землекоп / діал. гробокопач”, стельмах – “майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін. / діал. тесляр, тесля”, музика (= музикант”);

г) за етнічною належністю (мазур (мазури – “велика етнічна група поляків, що живе на північному сході Польщі й говорить одним із діалектів польської мови”, бойко (бойки – “представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей”, лемко (лемки – “етнографічна група українців, які здавна живуть в Карпатах на обох схилах Східних Бескидів”).

ґ) за внутрішніми ознаками (бевзь (= бевзень) – “лайл. вайло, йолоп, бовдур”, бовдур – “лайл. про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал” (хоч цим словом називають і димар (у хаті, на хаті), а в діалектах – “стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін.”).

Деякі прізвища – це назви, пов’язані з тваринним світом: каплун – “кастрований півень, якого відгодовують на м’ясо / рідко. їжа з м’яса такого півня”, гнида – “яйце воші”.

Є прізвища, що походять від багатозначних слів: рогаль: 1) “віл з великими рогами”, 2) те саме, що рогалик (“невелика булочка, що має форму рога”), 3) те саме, що рогач 1. (“довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін”). Слово рогач (воно теж вживається як прізвище) має також (крім наведеного вище) значення: 2) “самець-олень або інший самець з рогами”, 3) “жук, верхня щелепа якого має форму рога”, 4) “палиця з розвилкою на кінці”.

Серед “наших” слів трапляються випадки омонімії (слова мають однакове звучання й написання, але позначають різне): балабан1– “трав’яниста рослина з суцвіттями білих квіток” / балабан2 – “птах родини соколових”.

Багато цікавих прізвищ походить від слів, що побутують як назви неживих об’єктів. Вони називають:

а) знаряддя (реманент) або їхні частини: чепіга – “с. г. рукоятка в плузі”, сагайдак – “шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл / рідко. те саме, що лук / рідко. чохол для рушниці, музичного інструмента тощо”, копил – “дерев’яне шевське знаряддя, що має форму ступні і яким користуються для виготовлення взуття / короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом”, бодня – “дерев’яна низька діжка з кришкою”, копистка – “дерев’яна лопатка для розмішування чого-небудь”, тесла (= тесло – “вид сокири з лезом, розташованим перпендикулярно до топорища (як у мотиці, кирці)”;

б) будівлі: цюпа – “хижа / в’язниця”;

в) страви: малай – “діал. вид хліба з кукурудзи, гороху або проса”, солодуха – “заст. страва, пригот. із житнього солоду”;

г) рослини: рогоза (= рогіз – “багаторічна трав’яниста рослина родини рогозових; листя використовується для виготовлення мотузків, плетених виробів, паперу і т. ін., а кореневище – як цінний корм для деяких тварин”);

ґ) матеріал, відходи матеріалу чи його стан: куделя – “(= кужіль – “прядиво або вовна, намотані частину прядки у вигляді кілка” / перен., розм. про скуйовджене волосся / недоброякісне волокно льону”); костриця / кістриця – “внутрішня тверда неволокниста частина стебел прядивних рослин (конопель, льону та ін.), що залишається у вигляді дрібних колючих трісочок під час попередньої обробки цих рослин; терміття”;

д) розміри: махина / махиня – “розм. важкий, громіздкий предмет, велика споруда тощо”.

Деякі слова цього типу теж мають багато значень: кучма – “розм. висока бараняча шапка / перен. висока копиця (про волосся) / скуйовджене волосся”, сльота – “хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом, із багном на землі / невпинний дощ, мряка або мокрий сніг / багно на землі, дорозі від дощу або мокрого снігу / те саме, що негода. / перен., лайл. набридлива, надокучлива людина”.

Цікаво, що слово колОдій має значення “густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні і т. ін.”, а колодІй – “діал. великий ніж з дерев’яною колодкою; колодач / колісник”.

Деякі з цих слів увійшли до фразеологізмів: [всі] на один копил зшиті (зроблені, скроєні і т. ін.) – “про людей, предмети з однаковими властивостями, якостями, формою (частіше з недоліками)”, дати кучму – “дати прочухана”, як сльота – “невідступно, надокучливо, набридливо”, братися за чепіги – “братися до роботи, починати господарювати”, пересохнути на кострицю – “стати сухим і ламким (про сіно, злаки)”. Поодинокі закріпилися за термінологічними сполуками: баштовий кран – “установлений на високій металевій опорі механізм для піднімання й переміщення вантажів”.

Ось насправді, ким/чим були “до історичного матеріалізму” деякі наші прізвища. Ці слова помандрували із загальних назв у власні, стали компонентами фразеологізмів. Якщо серед ваших знайомих є люди, що так називаються, можете спробувати розкрити “страшну таємницю” походження їхніх прізвищ. Тільки підготуйте шляхи для втечі. Раптом їм не сподобається))))