Сьогодні розслідуємо проблему помилок у назвах фірм. На жаль, тут теж усе не так сонячно, як хотілося б.

Ось, скажімо, турагентство “Поїхали з нами” (це не реклама, навіть не продакт-плейсмент – аналіз реального факту). Видно, що власники намагалися оригінально назвати своє дітище. Зробили це вони за всіма правилами бренд-неймінгу. Шкода, що про мовні правила забули. А даремно, бо для процесу називання, як видно, вони використали слова української мови.

“А хіба у бренд-неймінгу мовні правила на першому місці?”, – запитаєте ви. “Не на першому, – погоджуся я. – Але вони можуть порушуватися тоді, коли створюється відповідний рекламний ефект (назва – це ж теж реклама)”: Інтернет-магазин “ФасонЧики”, компанія “ТвояКосметика”, магазин-склад “КомпаА.С.”, ПП “Термі Нова”, компанія “Капро-Дніпр”, НВФ ТОВ “Успіх-Д”. У нашому ж випадку порушення норми є, а ефекту немає. Наявна елементарна безграмотність, а не креатив. Бо якби автори прагнули вплинути на потенційних клієнтів, затягнути їх до орбіти своїх послуг, вони б написали “Їдьмо/Поїдьмо з нами”. Використавши дієслово в наказовому способі, автор кликав би з собою, манив, вабив, а так він просто стверджує: “Поїхали з нами”. Тобто всього лиш повідомляє, що хтось поїхав із ними (у минулому). Покупцю їхніх послуг цікавіше, щоб його покликали з собою, приділили увагу, щоб поставили в центр процесу (“Їдьмо/Поїдьмо з нами”), а не сповістили, що хтось “поїхав з ними”. Інша річ, що в російській мові назва цього турагентства відповідає усім наявним нормам (“Поехали с нами”). Загалом же, не забуваймо, що форми наказового способу дієслова у нашій мові мають таке ж право на існування, як і інших способів: роби / робімо / робіть, ходи / ходімо / ходіть, пиши / пишімо / пишіть, твори / творімо / творіть, люби / любімо / любіть.

В інформації про тип комерційної діяльності одного з ательє зазначається: “Пошив чохлів”. По-перше, треба було, дотримуючись правил керування, написати “пошив чохли”. Але тоді це була б просто інформація про виконану дію (хтось замовив, а виконавець зробив). Чи це просто шпигунський прийом такий: “пошив чохлів” – читай: “викрадений винахід нерозмінного долара в мене”? Може ж бути. Чи це просто – елементарна безграмотність? І треба, відкинувши конспірологічні теорії, всього лиш написати “Пошиття чохлів”? І тоді ніхто нічого нікому не винен. І не треба розслідувати таку заплутану spy story, а лише вивчити елементарно граматику.

…Якось прислали мені у Фейсбуці пропозицію з’їздити на море від фірми “Горящі тури”. Я відписав, що назва їхня безграмотна (це ж стосується і фрази “горящі путівки”). Правильно, як мінімум, “гарячі”. А цей псевдо(діє)прикметник – покалічене російське “горящие” (від “гореть” – “поддаваться действию огня; уничтожаться огнём”). Мені відповіли, що так “контору” назвали і голови не мороч: береш путівку чи ні? Я, звісно, відмовився. А на думку спав вислів Тичини “Я ніколи не покохаю жінку, в якої немає слуху”. Потім пригадався фрагмент радянського фільму “За сімейними обставинами”, де логопед (!!!) у виконанні Ролана Бикова вимовляв неправильно звуки у словах. Ні, таки важко жити перфекціоністу)))

У наведених випадках зроблено граматичні помилки – тобто ті, що стосуються правильних форм слів та законів їхнього об’єднання у словосполучення та речення.

“Тобі йде моє кохання”, – написали в рекламному слогані одного бренду. Очевидно, треба було написати “До тебе йде моє кохання”. Однак пізніше внесли зміни і все стало на свої місця: “Тобі личить моє кохання” (личити – “гармоніювати з зовнішністю; бути до лиця”). Тут під упливом російської мови слову “йде” надали невластивого йому значення – порушили лексико-семантичні норми (ті, що стосуються значення слова).

А от автомагазину “Тормозна колодка” пощастило менше. Помилку в його назві так і не виправили. Слова “тормозний” в нашій мові немає. Воно – це спотворене намаганням надати українського граматичного оформлення російському слово “тормозной”. Зате є гальмівний (пор. гальмувати – “сповільнювати рух чого-небудь або зупиняти щось (звичайно за допомогою гальма)” і гальмо – “пристрій для сповільнення руху або зупинки транспорту і т. ін.”).

Їдучи бориспільською трасою, побачив рекламу банного комплексу “Царська баня” (“Царська баня” – банька по-царськи, відпочинок по-царськи!”). Здалося, що їду Рязанською губернією (“ба-а-анька!”). Тим часом словник стверджує, що баня – це “те саме, що лазня”, однак тут же й додає, що це слово позначає також і: а) “прочуханку, прочухана” (підтверджують це й фразеологізми: завдати бані – “сильно побити когось; дати прочуханки кому-небудь”, кривава баня – “кровопролиття, нещадна різанина”); б) хім. “прилад для рівномірного нагрівання чого-небудь гарячою водою, парою, повітрям і т. ін.”; в) “опуклий дах, що має форму півкулі; купол; про сферичну поверхню або предмет такої форми”.

Плутанина з цією банею – та й годі. І заходити страшно. Ще прочуханки вигребеш чи (не доведи, Господи!) ще чого гіршого. А от у сусідній області довго не мудрували: “Царська лазня” у місті Житомир готова дарувати своїм відвідувачам гарний настрій, відмінний пар, затишний інтер’єр і доброзичливе ставлення” (лазня – “спеціальне приміщення, де паряться і миються”). Молодці! Одразу відчувається атмосферність! От тільки з одним вони не вгадали: пар – це… “рілля, залишена на одне літо без посіву з метою поліпшення якості землі для наступного посіву озимих”. А написали б пара (“газ, на який перетворюється вода при випаровуванні; газоподібний стан води”) – я б їм точно поставив “відмінно”. А так – лише “добре з мінусом”)))

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram