Сьогодні розслідуємо проблему функціонування імен. З одного боку, тут проблеми нібито й немає, адже імена – це категорія слів, що склалася давно і використовується традиційно. Однак є ряд аспектів і тенденцій, які слід знати.

Ім’я – це “особиста назва людини, що дається їй після народження”. Навіщо? Людина – істота соціальна, вона співіснує в межах організованої спільноти разом з іншими індивідами. Якщо людина опиниться на місці Александра Селкірка, з якого Дефо “списав” Робінзона Крузо, ім’я тоді їй, у принципі, непотрібне. Але тільки до того моменту, поки у житті Робінзона не з’явився П’ятниця. (До речі, Крузо теж дає ім’я дикуну-тубільцю, врятованому від смерті “через з’їдання” його канібалами. Адже ж має він його називати під час спілкування.) Отже, ім’я людині потрібне для індивідуалізації (щоб за ним відрізнити її від решти), а також – вступу у правовідносини. Саме наявність імені (а також прізвища й по батькові – мова йде про людей, назви яких утворені за тричленною формулою) дає змогу людині стати громадянином України – одержати визначені законодавством права та обов’язки. “Ім’я лежить в основі нашої особистості, – зазначає соціолог з Лестерського університету Джейн Пілчер, – і є важливою складовою нашої правової ідентичності, визнаної державою та урядом”.

Імена – це особливі слова. На них поширюються закони мови і норми права. Водночас вони залежать від бажань і прагнень батьків.

Перелік імен є в кожній мові. Про українські можна дізнатися у: Скрипник Л. Г., Дзятківська Я. Я. Власні імена людей: Словник-довідник. – К.: Наук, думка, 1996. – 335 с.

Юридичне закріплення імені за новонародженою людиною здійснюють відповідні уповноважені органи – Органи реєстрації актів цивільного стану (вони, до речі, називаються РАЦС, а не ЗАГС), діяльність яких відбувається на підставі Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”. Стаття 63 (“Ім’я та по батькові дитини”) Кодексу про шлюб та сім’ю України стверджує: “Ім’я дитини визначається за згодою батьків, по батькові присвоюється за іменем батька, а у випадках, передбачених частиною другою статті 55 цього Кодексу, за іменем особи, яка записана як батько. При відсутності згоди батьків щодо імені дитини спір вирішується органами опіки і піклування”.

Отже, і юридично (де-юре), і фактично (де-факто) ім’я дитині обирають батьки. Інколи можна почути, що вони дивовижно “обзивають” своїх любих-коханих чад: Леайда, Лерія, Еджі, Камо, Велі, Рудій, Айва, Лаліджан, Хрусталіна Домисла, Далья, Оліанна, Влоята, Саліна, Патрина, Алєгра, Кіпріада, Черана, Боцана, Софра, Русаліна, Антос, Хрізон, Гдан, Султан, Емір, Іслам, Мілан, Азимаой, Султанпаша, Віват, Ейлей, Йосеф-Север’ян, Северін-Ілларіон, Мартін-Лютер, Добриня-Никитич.

Це, звісно, особиста справа кожного, і я не вбачаю тут жодних проблем, однак наше суспільство більш звикло до традиційності. Про подібні ситуації є навіть анекдот: “На посаду телеведучого приходить влаштовуватися молодий чоловік. На співбесіді його запитують: – Назвіть ваше повне ім’я, будь ласка. – Да-да-да-Давид. – Ви заїка?? – Ні, тато був заїкою, як сказав, так і записали”.

Поряд з узвичаєними іменами практикують використання екзотичних. Їхнє поєднання з традиційними українськими прізвищами створює незвичні (а часом – і комічні) контексти: Джон Вареник, Сесілія Гарбуз. Про такі випадки теж є анекдот: “У паспортному столі чоловік заявляє: – Я хочу поміняти свої паспортні дані! – Добре, пишіть заяву. Як Ваше ім’я та прізвище? – Іван Голопузенко! – Ясно. І ви хочете змінити… – Так! Я хочу змінити ім’я на Річард!”

У радянський час (“мы наш, мы новый!”) популярними стали революційні Авангард, Трактор, Іскра, Ера, Барикада, Даздраперма, Октябрина. Врешті, ніхто не змушував гнатися за модою. Поряд з цими “модніми” спокійнісінько жили Михайли, Івани та Миколи з Катеринами.

Одним з трендів останніх десятиліть стало використання транслітерованих російських імен: Нікіта, Кіріл, Крістіна (пор. традиційні Микита, Кирило, Христина). Особливо “некультяпний” вигляд матимуть такі новації у функції по батькові: Нікітович (-івна), Кірілович (-івна). Ім’я – це офіційне найменування людини. І воно має гармоніювати як із мовною системою, так і юридичними нормами. Ну, і дружити зі здоровим глуздом.

Набуло поширення й ім’я Альона, яке не зафіксоване у згаданому словнику. Воно прийшло до нас із російської мови (“Алёна”). Вважається, що це (як і “Олёна”) народний варіант імені “Елена”. З часом він став самостійним ім’ям. Інша версія: це ім’я походить із давньогрецької і має значення “сонячна”, “сяйлива”, “притягальна”, “та, що причаровує”.

Також варто сказати, що імена можуть мати варіанти:

а) жіночі: Анастасія/Настасія/Настя, Ганна/Анна, Дарина/Одарина/Одарка, Дарія/Дар’я, Домна/Домаха, Елеонора/Леонора, Євгенія/Євгена/Ївга/Югина, Євдокія/Докія/Явдоха/Вівдя, Ірина/Ярина/Ірена, Клара/Клариса, Ліліана/Ліліяна, Магдалина/Магдалена/Магда, Мар’яна/Маріанна, Наталія/Наталя/Наталка, Оксана/Оксенія/Ксенія/Аксенія, Таїсія/Таїса, Тереза/Терезія;

б) чоловічі: Назар/Назарій, Адріан/Андріан/Андріян, Анатолій/Анатоль, Антін/Антон/Антоній, Арсен/Арсеній/Арсень/Арсентій, Артем/Артемій/Артемон, Валентин/Валентій/Валент, Валер’ян/Валеріан, Владислав/Володислав, Григорій/Григір/Грицько/Григор/Гриць/Ригір/Ригор, Євген/Євгеній, Ілля/Ілько, Йосип/Осип/Йосиф, Карл/Карло, Лев/Левко, Олексій/Олекса, Станіслав/Стасій/Стась.

Проте для реєстрації обирається один варіант, який і супроводжує людину її життєвим шляхом. Саме цей варіант має використовуватися при офіційному найменуванні особи. Зміни його написання в документах обов’язково створять проблеми з юридичною ідентифікацією такої особи.

Далі про імена поговоримо в одному з наступних матеріалів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram