Видатний український патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор Володимир Високович народився 2 (14) березня 1854 року в Гайсині на Поділлі (нині Вінницька область) у родині військового лікаря. Коли хлопчикові виповнилося 10, батьки відправили його до Харківської гімназії, яку він закінчив із золотою відзнакою у 1871-му. Того ж року юнак вступив на медичний факультет Харківського Імператорського університету. Найбільше Володимира Костянтиновича цікавила хімія та патологічна анатомія. По завершенню навчання він отримав кваліфікацію повітового лікаря.

Володимир Високович

Саме тоді точилася війна на Кавказі (російсько-турецька війна 1877-1878 років – збройний конфлікт між Російською й Османською імперіями за вплив над країнами Дунайського басейну та Балканського півострова), і молодого лікаря відправили до Тифліса (нині Тбілісі). У воєнних шпиталях Володимир набирався досвіду.

У 1878-му Високович повернувся до Харкова й працював у місцевому військовому шпиталі. За рік медфакультет вишу, де він навчався, призначив його стипендіатом університету для здобуття професорського звання з патологічної анатомії. У 1882-му Володимир після захисту дисертації став доктором медицини й обійняв посаду позаштатного асистента катедри патологічної анатомії Харківського університету.

За два роки Високовича “даровитого морфолога с широким общепатологическим образованием, владевшего методами патологоанатомического и бактериологического исследования” направили до европейських вишів на стажування: спочатку до німецького, а потім і до французького університетів.

Час проведений в Европі вчений присвятив вивченню трьох напрямів: патологічна анатомія, бактеріологія та фізіологія. Високович за кордоном зарекомендував себе новатором та експериментатором. Дослідження харківського лікаря були надруковані в німецьких журналах і стали новою ерою в експериментальній патології.

Володимир Високович

У своїй праці 1886 року “Про долю мікробів, упорснутих у кров теплокровних тварин” вчений дійшов висновку, що “неушкоджені тканини й органи тварин непрохідні для мікроорганізмів, а також мікроорганізми швидко зникають із крові в паренхіматозних органах (до них належать нирки, печінка, легені тощо, – прим. ред.), адже їх захоплюють фагоцити – фіксовані сполучнотканинні елементи, ендотеліальні клітини капілярів і речовина між ендотелієм”. Завдяки цьому відкриттю ім’я Високовича увійшло в історію розвитку бактеріології.

Досліди вченого, а також його статті були визнані фахівцями. У своїх працях Володимир Костянтинович описував інфекційні хвороби, такі як черевний тиф, чума, холера. Приділяв увагу бактеріології, вивчив злоякісні пухлини. Ці наукові праці й нині вважаються одними з найкращих. Два роки невтомної праці в Европі й Високович став на один щабель із найвидатнішими паталогоанатомами того періоду.

По поверненню з відрядження Володимир Костянтинович став прозектором катедри патологічної анатомії при університеті й очолив Бактеріологічну станцію Харківського медичного товариства.

Завдяки дослідам вперше в Російській імперії Високович провів вакцинацію проти черевного тифу. Незалежно від Вейксельбаума, у 1894 році Високович встановив мікробну ентологію церебросудинного менінгіту. А в 1890 році вчений довів тотожність золотухи та туберкульозу.

У липні 1895-го, після 18 років невтомної праці лектора та дослідника Високовича призначили професором Університету святого Володимира. Відтоді розпочався блискучий період його творчості. Очоливши катедру в Патологоанатомічному інституті, підтримував наукові зв’язки з найвидатнішими дослідниками того часу. Невдовзі не тільки студенти, професори, а й всі містяни знали авторитетного науковця. У ньому поєднувалися непересічний розум, життєрадісний характер, любов до науки та життя. Завжди енергійний, усміхнений, інтелігентний.

1897 року Володимир Високович на чолі експедиції відвідав індійський Бомбей, де розробляв ефективні методи боротьби проти чуми. Завдяки дослідженням цієї хвороби в Індії сформував концепцію про чумну пневмонію і визначив ознаки первинного бубона. Невдовзі Високович став одним із кращих знавців бубонної чуми:

“Боротьба з чумою легша, ніж з холерою та дифтерією; бацили чуми дуже нестійкі і швидко гинуть у навколишньому середовищі”.

Також він займався протиепідемічними заходами під час російсько-японської війни 1904-1905 років і чуми в Одесі в 1902 і 1910-го.

Могила Володимира Високовича

У 1906-1907 роках Високович організував повторні курси для лікарів з патологічної анатомії. На них навчалося понад 40 лікарів із України та Росії.

Як учений Високович написав понад 90 робіт з питань патологічної анатомії, більшість з яких не втратили свого значення досі. В історії він залишився як талановитий науковець і чуйний лікар, який всі сили віддавав заради блага пацієнтів.

Помер Володимир Костянтинович Високович 26 травня 1912 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.

Ілюстративне фото: Бактеріологічний інститут. Головний фасад. Фрагмент. Ліве крило. Київ / new.pamyatky.kiev.ua

Яків Гніздовський – український майстер, гравюри якого прикрашали Білий Дім

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]