Володимир Кухар. Професійні захисники ветеранів: “Дай мільйон!”

Володимир Кухар. Професійні захисники ветеранів: "Дай мільйон!". Фото з відкритих джерел

Загралися деякі наші АТОвські ветеранські спілки. То компенсацію від міста по мільйону на брата вимагають. То від держави хочуть кредити наполовину безоплатні або саме житло за півціни через парламентський законопроект №4550. От ще відженуть від державної годівниці старі комуністичні спілки і чим за них будуть кращі?

Кожна така пропозиція має супроводжуватися фінансово-економічним розрахунком. Науково-експертне управління парламенту написало: «реалізація законопроекту потребуватиме додаткових коштів» і «подані до законопроекту документи не містять інформації щодо практичної реалізації такої пропозиції». Це ще вони не порахували реальних видатків. А ті, хто подавали законопроект, порахували? А повинні були б – за законами України та регламентом.

Простіше кажучи, де гроші взяти на цей «пир щедрости»? Невже не можна без гри на публіку?

Землю київським АТОвцям пообіцяв спершу В.Бондаренко, потім – В.Кличко. Оскільки із землею сутужно, то з часом озвучили як варіант видати грошові компенсації. І тут є деякі нюанси.

Вимагати сьогодні по мільйону чи по півмільйона гривень з міської скарбниці (або з державної – якщо місто звернеться по допомогу до держави) особисто для себе як ветерана я не вважаю правильним.

Віталій Кличко, який в липні чи серпні 2014 року (не знаю точно коли, бо сам я і багато хто з хлопців дізналися про це значно пізніше) пообіцяв пороздавати АТОвцям землю у Києві, вдався до тупого популізму і бездумного піару.

Але сьогодні я не маю морального права вимагати від міста чи держави мільйон.

По-перше, перед родинами загиблих і важкопораненими.

По-друге, перед іншими не менш гідними людьми, яким держава винна давно і майже безнадійно – родинам Небесної сотні, кадровим військовим офіцерам, які гинуть у віці за сорок років без квартир, ветеранам Афганської війни, «чорнобильцям» і ще багатьом.

Браття-АТОвці, ми принципово йшли захищати країну не для того, щоб тепер її розвалювати своєю принциповістю!

По-третє, зважаючи на фінансові потреби країни, яка продовжує воювати.

Ми були на війні і виконали на той час свою місію. Але після війни ми повертаємося по домівках і опиняємося у ширшому колі людей – у суспільстві та місцевій громаді. Уявімо, на одному поверсі з нами у будинку живуть й інші заслужені категорії людей «афганці», сироти, «чорнобильці», живуть справді бездомні і у більшості своїй патріотичні біженці з території війни. Вимагаючи щось для себе ми повинні усвідомлювати, що забираємо у когось із нашого поверху. І поки країна воює, забираємо у армії. Якщо у Києві 20 тисяч АТОвців, то по мільйону, на компенсації за землю треба 20 мільярдів гривень. А це – третина річного бюджету Міністерства оборони.

І взагалі, класно так було б: пішов на війну, а повернувся мільйонером!
Що, знову як у Булгакова: «Люди как люди, только квартирный вопрос испортил»? Знову в кого гостріші лікті чи твердіша дупа, піднімуться на наших плечах на гору і вчитимуть нас жити?

Звісно, ми можемо одягти камуфляж, берці, сформувати колони і «вибити» з влади те, що нам належиться. Необхідно відкрити земельний кадастр по Києву. Дати хід проектам будівельних кооперативів АТОвців. Розібратися, хто реально жертвує на справу захисту ветеранів та їхніх сімей, а хто використовує популярну тему і займається лобізмом та політичним баламутством.

Хочеться зрозуміти, хто ж отримав статус УБД і за які вчинки. Хочеться і цю трикляту корупцію побороти. Але усе це не робиться шляхом роздачі ветеранам по мільйону гривень.

Загалом я підтримую систему пільг як м’який спосіб віддячити захисникам країни і підтримати їх після війни. Але питання полягає у реалістичності та масштабах, у відсутності популізму і роботи на себе. Бо так можна швидше розвалити наш спільний дім, ніж отримати по квартирі.

Місто Київ повинне чесно подбати про родини загиблих. Виділити їм землю якомога швидше і в нормальних місцях, а не тих, які залишилися після пронирливих прокурорських, ментів, бандитів та іншої ніби еліти. Забезпечити родини найкращими квартирами на кошти, які виділяються державою через Мінсоцполітики. Подбати про важкопоранених інвалідів війни.

І лише після цього ми, київські ветерани АТО, зможемо отримати реалістичний розрахунок від Київської міської влади і з чистою совістю, безкомпромісно домагатися його реалізації!

Якщо що, цей пост – не для захисту міської чи центральної влади, затяжками, маніпуляціями і бізнес-оборудками яких я не задоволений так само, як всі чесні громадяни!