Володимир Горбач. США повертаються в Європу. Again

Володимир Горбач. США повертаються в Європу. Again. Фото: Wojtek Radwanski / AFP

Друге закордонне турне Трампа – то вже не знайомство, а заявка на лідерство в Західному світі.

Саме з цього погляду варто оцінювати його участь у новому форматі “Тримор’я” та потужну промову у Варшаві.

Для американської адміністрації польсько-хорватська ініціатива “Адріатика-Балтика-Чорне море” – це сучасна реінкарнація ідеї поділу Європи на “Стару” і “Нову”. Не можу забути, що цю ж ідею ще 2003 року озвучив Дональд (теж Дональд!) Рамсфельд – міністр оборони в адміністрації Джорджа Буша молодшого. І стосувалася вона розбіжностей у ЄС щодо участі у створеній США коаліції проти Саддама Хусейна. Проти був франко-німецький тандем Ширака-Шредера.

Сьогодні “Нова Європа” називається “Тримор’ям”, основні союзники США в регіоні – Польща, Румунія, і… Хорватія. Але з огляду на суб’єктивний чинник, може бути і Словенія.

Енергетика, інфраструктура, інвестиції. У Польщі й Румунії вже є американські військові бази. У тій же Польщі – СПГ термінал очікує на поставку зрідженого газу із США. 2019 року такий термінал добудує Хорватія. Аналогічний проект має Румунія, але як і Україна впирається у дозвіл Туреччини проходити танкерам через протоки. Плавучу платформу СПГ-термінал уже орендує Литва у Норвегії.Такий проект буде реалізовувати й Естонія. Інфраструктурні проекти “Тримор’я” орієнтуються по лінії північ-південь, а не захід-схід…

Те, що серед 12 держав-учасниць форуму (крім США) не було України і жодної іншої сусідки ЄС, говорить про те, що це не лише антиросійська гра, хоч у темі енергетики й безпеки вона саме така… Головна інтрига розігрується всередині самого Євросоюзу.

Ні, ніякого альтернативного ЄС не буде. На це немає сукупного економічного і навіть демографічного потенціалу. Але буде спроба збалансувати впливи всередині
Європейського Союзу. Адже і до рішення Великобританії про вихід позиції франко-німецького тандему домінували. Після “Брекзіту” вони були б фактично монополізовані.

Ідеї Макрона щодо зміцнення й ущільнення інтеграції у зоні Євро, читай “Старої Європи”, змусили стрепенутися Вашингтон. Дорожня карта з реформування ЄС, що обговорювали Макрон і Меркель іще в травні передбачає спільний бюджет єврозони, міністра фінансів єврозони і навіть спільний парламент єврозони… Ну, і до 2025 року всі члени ЄС мусять перейти на євро.

Цього було достатньо, щоб Білий дім побачив потенційного конкурента американському долару, як світовій валюті. А ще ж були й розмови про план створення єдиної армії ЄС, у якому важко не добачити майбутню альтернативу НАТО.

Тож різноманітні витівки Трампа на внутрішній та зовнішній арені, а також занадто затягнуте введення його в курс справ серйозно підважили панівну думку про світове лідерство США та перспективи Pax Americana. Потрібно терміново рятувати ситуацію.
Сполучені Штати повертаються. Не лише на Близький схід (проблема Сирії) чи Далекий (проблема КНДР), але й у Європу. Поки що не в Україну з нашими проблемами Донбасу і Криму. Але вже до кордону з нами.

Якщо це зміцнить Захід як цивілізаційну систему, то від цього виграє і Україна, зокрема й у протистоянні російській агресії. А якщо навпаки, внесе руйнівну конкурентність між США та “Старою Європою”, то нам знову доведеться обирати, тепер уже не між ЄС та РФ, а між зоною євро і долара…

Причому повної довіри до України не буде ще дуже довго, ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі, ні у Варшаві. Бо це не стільки питання персональної довіри до якогось політика чи партії, скільки довгострокова стратегічна ставка, упевненість в інституційній спроможності України слідувати своїм власним національним інтересам. За будь-якої влади.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter