Володимир Іванович Даль увійшов в історію як збирач фольклору, перший вітчизняний сходознавець-тюрколог, представник “натуральної школи” в літературі, піонер гомеопатії, зрештою, автор записок про останні години життя Олександра Пушкіна. Та найвизначнішим досягненням Даля вважається створення “Тлумачного словника живої великоруської мови”. Окрім того, Володимир створив ще й словник української мови, але видати в ті часи не зміг. Чимала частка зафіксованих ним українських слів пізніше увійшла до словника, впорядкованого Борисом Грінченком. Писав Володимир під псевдонімом Козак Луганський.

Народився Даль 22 листопада 1801 року в селищі Луганський завод (нині – Луганськ). Коли малому виповнилося чотири роки, його родина переїхала до Миколаєва. Батько – данський підданий Йоган Христіан – був лікарем, лінгвістом, а мати – Марія Христофорівна Фрайтаг, за походженням німкеня, була знаною піаністкою, володіла кількома мовами, цікавилася літературою. Володимир Іванович отримав відмінну домашню освіту.

У 1814 році Даль вступив до Петербурзького Морського кадетського корпусу. Закінчивши його в 1819-му, відправився служити на флот. Прослуживши кілька років, вирішив докорінно змінити рід занять й вступив до Дерптського університету (нині університет у місті Тарту, Естонія) на медичний факультет. Випускні іспити довелося складати достроково, бо розпочалася російсько-турецька війна 1828-1829 років. Отримані знання Даль вже демонстрував на фронті, і дуже успішно. Він брав участь в боях, допомагав пораненим, оперував у польових умовах.

Отримавши чимало відзнак, повернувся до Петербурга й влаштувався у військово-сухопутному госпіталі ординатором. Та в повоєнні роки Даль проявив себе ще й як письменник.

У 1832 році Володимир написав “Руські казки з переказів народних усних на грамоту цивільну перекладені, до побуту життєвого прилагоджені і приказками ходячими розцяцьковані Козаком Володимиром Луганським. Жменька перша”. Ця книга принесла йому визнання. Ректор Дерптського університету запросив Володимира до праці на катедрі словесності, а твір був прийнятий як дисертація на здобуття звання доктора філософії. Але міністр освіти Мордвинов і керівник Третього відділення Олександр Бенкендорф написали царю Миколі I донос на Володимира:

“Вона [книга] надрукована простим стилем, цілком властивим для нижчих класів, для купців, для солдатів і прислуги. Містить глузування над урядом, скарги на сумне становище солдата і подібне”.

Арешт не забарився, Мордвинов тицяв Далю в обличчя книгою, лаяв і відчитував як бурсака, і зрештою відправив у холодну.

На захист Володимира став придворний поет Василь Жуковський. Він звернувся до спадкоємця престолу цесаревича Олександра й змалював усю ситуацію з письменником, як комічну історію, яку сприйняли занадто серйозно, а Володимира описав людиною скромною, нагадав про здобуті ним на війні нагороди. Зрештою, Олександр вмовив царя, і той підписав указ на звільнення Даля. Але всі примірники книги були вилучені й спалені. Залишилося лише кілька. Одну з них Володимир Іванович подарував Пушкіну, з цього презенту й розпочалася дружба поета з письменником.

Даль товаришував не лише з російським поетом, не менш міцна дружба пов’язувала його з Григорієм Квіткою-Основ’яненком. Вони листувалися й обмінювалися зібраним фольклором, Даль перекладав російською твори Григорія й публікував їх. Та найулюбленішим заняттям Володимира було читати петербурзькій знаті праці українського письменника в оригіналі. Сам же зазначав, що ці слухачі чудово розуміли мову, а деякі з них насолоджувалися солов’їною.

Даль чудово знав українську, адже третину життя прожив саме в Україні. Свої твори завжди підписував псевдонімом Козак Луганський, серед найвідоміших його робіт: повість “Савелій Граб”, оповідання “Світлий празник”, “Скарб”, “Упир”. Зібрав чимало пісень і дуже хотів, щоб вони посіли гідне місце у тогочасній літературі.

У 1835-му в часописі “Сєвєрная пчєла” Даль опублікував статтю, у якій переконував, що український народ має право на свою рідну мову, яка є самобутньою. Відкидав твердження буцімто “малоросійське нарєчіє” – лише відгалуження від російської мови. Але на це тоді ніхто не звернув уваги.

Мандруючи Україною в 1844 році, писав дружині: “Я із задоволенням знову заговорив цією чудесною мовою”. Під час подорожі постійно занотовував українські слова та їхнє значення. По поверненню до Петербурга, разом із другом Тараса Шевченка Василем Лазаревським заходився укладати словник української мови. Робота кипіла, і восени того ж року “малоросійський словник на 8 тисяч слів” вже був готовий. Даль звернувся до колишнього ректора Київського університету Михайла Максимовича, щоби той надав відомості про особливості різних діалектів української. Але словникові так і не вдалося побачити світ. Тодішній царський уряд не був зацікавлений у популяризації української мови, і труди Володимира на довгі роки припадали пилюкою в архіві. Дослідники наголошують, що ці рукописи були передані Борису Грінченку, який в 1902-1904 роках упорядкував Словник української мови.

“Да благословенна Україна! Хай там що, а в тебе за пазухою жити ще можна! Голобля, кинута на землю, обростає за ніч травою. Кожна галузка, увіткнута мимоволі в ситний чорнозем, дає невдовзі тінисте дерево. Як сядеш на одинокий курган та глянеш до кінця світу, – так і кинувся б уплав по цьому хвилястому морю трав і квітів, – і плив би, упиваючись гулом його і пахучим диханням до самого краю світу”, – писав Даль.

Ще одним другом Даля був Тарас Шевченко. Коли Кобзаря заарештували в 1847-му, Володимир Іванович клопотався про його звільнення. Використав усі свої зв’язки, і зрештою домігся спочатку дозволу для Шевченка малювати й писати, а згодом і його звільнення. Сам же Кобзар так і не дізнався про роль Даля у своєму звільненні.

У 1859 році Володимир Іванович Даль оселився в Москві й зайнявся публікацією своїх давно написаних робіт. У 1860-х були видані твори “Прислів’я російського народу” і “Тлумачний словник живої великоросійської мови”. Словник містить 200 тисяч слів, і він був одним iз перших тлумачних словників у Європі.

Помер письменник у 1872-му, маючи 70 років. Він похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram