Владислав Недашківський. Один із 200

Прес-конференція Порошенка. Я був. Я бачив. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
Прес-конференція Порошенка. Я був. Я бачив. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Вчора Петро Порошенко дав прес-конференцію, яка зібрала під дахом Мистецького Арсеналу близько 200 журналістів вітчизняних та закордонних ЗМІ. Я був одним з них.

Для мене прес-конференція почалася ще на підході до головних воріт комплексу. Нацгвардійці, які утримували периметр, попросили показати журналістське посвідчення. Ок, без проблем. Я прийшов сюди виконувати свою роботу, вони виконують свою.

Прямісінько біля входу стояли якісь чоловіки з транспарантом “Poroshenko is not my president” (Порошенко – не мій президент). Навпроти них, на іншому боці Лаврської, переминалися з ноги на ногу ще дві купки мітингувальників з транспарантами. Щоправда ці два баннери були позбавлені заокеанської романтики. На одному з них красувався напис “Імпічмент замість революцій”, на іншому – “Порошенко – другий Янукович”. Загалом 30-40 душ. Але черга з журналістів створювала непогану масовку.

У черзі довелося постояти хвилин 5-7. Нарешті мене запросили в невеличку кімнатку – такий собі пропускний пункт. Я простягнув паспорт і посвідчення журналіста охоронцю. Поки чекав завершення стандартної перевірки, підслухав, що на прес-конференцію не пускають кореспондента ТАСС – його не було в списках. “І бути не може”, – наголосив представник президентської прес-служби. Один із охоронців (а там їх було п’ять-сім чоловік) все вимагав у кореспондента російської інформаційної агенції посвідчення, але той щось мимрив та розводив руками. Чим скінчилася ця історія – не знаю, бо треба було квапитися, щоб не змушувати колег стирчати на морозі.

Пройшовши по внутрішньому дворику повз чоловіків із службовими вівчарками, я опинився на ще одному контрольному пункті. Довелося здавати куртку в гардероб, бо я забув, що одна з кишень моєї N3B набита льодяниками Roshen. Охоронці ще б подумали, що я почну жбурляти їх у президента. Рамка металошукача, повний огляд мого рюкзака. Все як завжди. Дівчат не роздягали.

Зала забита – камери, журналісти, охоронці. Нема де яблуку впасти. Я знайшов собі непогане місце на гальорці, поруч з охоронцем у синьому костюмі.

Акт перший. Mr. President

Впевненою, рішучою ходою з’явився Порошенко, оточений з усіх боків охороною. Останнім часом навколо нього повно охоронців. Коли місяць тому Петро Порошенко поїхав на присвоєння Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації почесного імені Героїв Крут, президентська охорона перевіряла кожного курсанта, яких вишикували на плацу, ручним металошукачем. Усі заплановані тоді урочистості відтягнулися більш ніж на годину.

Отже, президент став за трибуну, його прес-конференція розпочалася майже без затримки і тривала дві години.

Прес-конференція Порошенка відбулась, але нічого нового ми так і не дізналися. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
Прес-конференція Порошенка відбулась, але нічого нового ми так і не дізналися. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Порошенко спочатку виступив з вітальним словом, яке умовно можна розділити на два блоки. Перший – здобутки 2017 року: безвіз, реформи, децентралізація, ЄС та НАТО, точніше курс на них, який би непогано було закріпити в Конституції. Другий блок вже стосувався заявленої теми – виклики, які нас усіх чекають цьогоріч. Тут теж було все більш-менш передбачувано: війна з Росією, боротьба з корупцією, підтримка малого та середнього бізнесу, боротьба з бідністю та популістами. Здивувало, що в його промові не було жодної цитати класиків, бо зазвичай спічрайтери обов’язково щось таке додають. Порошенко анонсував реформи в Міноборони та кілька цікавих законопроектів. Також він наголосив, що активно користуватиметься президентським правом законодавчої ініціативи. Простими словами: у Верховній Раді з’явиться ще більше законопроектів, розроблених на Банковій.

Акт другий. Маємо ті ЗМІ, на які заслуговуємо

Нарешті добралися до блоку запитань. Керував процесом Святослав Цеголко, прес-секретар Порошенка. Саме він обирав ЗМІ, які ставитимуть питання главі держави.

Як тільки Цеголко оголосив, що президент закінчив свій спіч, вгору злетіли сотні папірців та табличок з назвами ЗМІ. Перше питання віддали Інтерфаксу. Журналістка запитала дійсно важливу річ – про миротворчу місію ООН на Донбасі та хто очолить новий формат військової операції у зоні нинішньої АТО. Президент конкретних прізвищ не назвав, мовляв, ще є час, щоб подавати кандидатури, але найближчим часом все стане ясно.

Ну, а далі понеслося. Запитували про відпочинок на Мальдівах. Двічі. Про рейтинги, про те, чи буде Порошенко балотуватися на другий термін, про якісь домовленості з Тимошенко, про Саакашвілі. Дмитро Гордон взагалі почав розповідати про свій творчий вечір у березні. Було таке відчуття, що він зараз почне бігати по рядах та роздавати запрошення. Кореспондентка Reuters запитала про американську зброю – чи потрібно буде щось взамін виконувати. Укрінформ запитав про політв’язнів, зокрема, про Романа Сущенка. Усього слово дали 22 журналістам. Дівчина з Детектор медіа ретранслювала питання Найєма, яке він ставив свого часу Януковичу: як так виходить, що в Україні є райони на межі гуманітарної катастрофи, а у нього, Порошенка, все добре?

На питання Порошенко відповідав загальними фразами. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
На питання Порошенко відповідав загальними фразами. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Майже на всі питання президент відповідав загальними фразами, ніякої конкретики, щодо домовленостей зі Штатами сказав, що це конфіденційна інформація. На Мальдівах відпочивав власним коштом, ніяка це не відпустка, бо свої повноваження він передати не може. Всі данні будуть відображені в декларації. Ще він запрошував провести з ним день, щоб пересвідчитись, що його життя “не цукор”. Ну, Порошенко досвідчений політик, тим паче президент, йому можна обійтися і загальними фразами – це ціла наука говорити дві години ні про що. А от що сталося з журналістами? Я розумію, що вони орієнтуються на свого читача/глядача, але ж я не повірю, що народ хвилює саме це. Простим людям цікаво, коли у них збільшиться кількість грошей у гаманці, коли збільшаться пенсії, коли скінчиться війна, де шукати роботу, як в селі викликати лікаря після всіх цих реформувань, як прогодувати дітей; коли, врешті-решт, в Україні запанує закон, коли інтерес кожного українця буде захищений державою.

ЗМІ формують думку та світогляд громадян, але після прес-конференції мені здається, що ми маємо саме ті ЗМІ, на які заслуговуємо, бо дивимося/читаємо їхні месседжі, обговорюємо їх при нагоді, з піною у рота сперечаємось через політиків, забуваючи про власні інтереси.

Прес-конференція відбулась, але осад залишився. Таке враження, ніби, все було відрепетировано і зрежисовано аж до останнього жарту заздалегідь. Нічого нового чи важливого ми так і не дізналися, окрім того, що передвиборча кампанія розпочалася, і це був перший дзвоник. Зустрінемось через рік, либонь наступного разу пощастить.