Владислав Недашківський. Чому ви досі не кричите “Слава Україні”?

Українські військові тепер вітатимуться по-новому. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
Українські військові тепер вітатимуться по-новому. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

У четвер, 4 жовтня, депутати нарешті проголосували за законопроект №9036, який ініціював Петро Порошенко. Цей документ офіційно встановлює нове військове вітання – “Слава Україні! Героям слава!”, яке вперше у сучасній історії пролунало під час параду до Дня Незалежності.

Пам’ятаю, коли за нього голосували у першому читанні. Депутати від “Опозиційного блоку” проігнорували голосування та демонстративно вийшли із сесійної зали. Було навіть відео, як журналісти кажуть їм “Слава Україні” і чекають на відповідь. Парламентарі починали з’їжджати, а дехто навіть переймався холодильниками українців. Мовляв, ніякі гасла їх не наповнять і не дадуть людям можливості вчитися-розвиватися.

Знаєте, я теж довгий час не сприймав це гасло. Мені розповідали у школах-інститутах, що це все бандерівщина, що цим гаслом користувалися українські фашисти і всьо такоє. Я вірив. Чесно вірив, що в цьому є щось погане. Мабуть, совковська ДНК давала про себе знати – як-не-як я народився ще за часів Совєтів, хоча вони після мого народження швиденько самоліквідувалися. Я дійсно думав, що слово “бандерівець” – це щось образливе, щось таке, чого потрібно стидатися.

Все змінилося холодного березня 2017-го. Я опинився у Берліні.

Slava Ukraini!

Столиця Німеччини – це коктейль культур, народів та поглядів. Може, це єдине місце на Землі, де на одному квадратному метрі можна зустріти бюргера, який розповідає про славнозвісний ordnung, хіпстера, який кидає недопалки прямо на бруківку та неонациста з портретом Гітлера. Але я не про це.

Потрапили ми, значить, на блокпост Checkpoint Charlie – рудимент окупаційної адміністрації у Берліні, коли через усе місто проходив непробивний бетонний мур. Там, на блокпосту, стоять перевдягнуті в американську форму часів Холодної війни актори та фотографуються з усіма охочими.

Охочих багато. Вони юрмляться на проїжджій частині (а Chekpoint Charlie стоїть посеред розгалуження дороги на Фрідріхштрассе) та розмахують своїми селфі-палками. Я стояв трошки осторонь та знімав репортаж, як до мене зненацька підійшла молода мексиканка та попросила її сфотографувати з ряженими прикордонниками. Я не міг відмовити цій кудрявій туристці, тож взяв у неї телефон та почав клацати її з усіх можливих ракурсів.

Нарешті дівчина задовільнила свою селфі-лихоманку, забрала, подякувавши, ґаджет та розчинилася у натовпі. Я вже хотів повертатися до машини, але мене затримав один із акторів. Він був не німцем. Це було очевидно – смаглявий, чорноволосий та темноокий. Він походив на турка чи ще якогось вихідця зі Сходу або з Латинської Америки.

“Звідки ви?”, – запитав він у мене англійською.

“Із Києва”, – кажу.

“Це ж Україна?”, – уточнює мій візаві.

“Так, це столиця”.

“Слава Україні!”, – вигукує він мені вже українською та бере під козирок. Я аж зніяковів на мить.

“Героям слава!”, – відповідаю та починаю усміхатися як ідіот. Театральний солдатик усміхається мені у відповідь та прикладає руку до серця.

Deutschland über alles!

Оце його “Слава Україні” настільки мене здивувало. Я зустрічав у музеях Берліна вихідців із Криму, які перебралися сюди ще до війни та окупації. Я зустрічав німців, яких у НДР змусили вивчити російську мову. Я зустрічав російськомовних євреїв у Східному Берліні, які отримали громадянство тільки через своє походження. Я зустрічав у Берліні українців. І ніхто з них не питав, що і як зараз в Україні. А цей актор-солдат чув і про Україну, і про проблеми, з якими вона зіштовхнулася у 2014 році. Тому оце його “Слава Україні” – дуже щире та живе.

І знаєте, мені тепер плювати, коли кажуть, що це якесь неправильне гасло. Той, хто так думає – це совок. У совків (ліричний відступ) навіть немає способу, щоб звернутися до людини. В український мові є багато звернень: друже, брате, добродію, пане/пані, шановний/шановна, юначе et cetera. А російська мова пропонує тільки “мужчина-женщіна” і все крутиться навколо. Ну, є ще “гаспадін”.

Але ж про гасло. Це чудово, що його закріпили на офіційному рівні. Із цим гаслом наші пращури вмирали, виборюючи незалежність. “Слава Україні! Героям слава!” нічім не гірше за “Царя и отечество”, “За Родину, за Сталина”.

У наших “Слава Україні” та “Україна понад усе” купа відповідників у світі. От німці кричали “Deutschland über alles” – “Німеччина понад усе”. І кричали вони це ще задовго до Гітлера, вони вмирали із цим гаслом в окопах Першої світової війни. А чого варте англійське “God save the queen” – “Боже, борони королеву”. А “Жыве Беларусь” куди подіти? “Свобода або смерть” – теж бандерівщина, кажете? А от зась, це офіційне гасло Греції. Ваша улюблена Куба: “Батьківщина або смерть”. “Свобода або смерть”, – кажуть у Македонії та Уругваї. То виходить, що “фашисти” не тільки в Києві засідають. Але саме нас змушують стидатися свого минулого. Американці-от на всілякому кантрі зашибають мільйони, а ми боїмося бандуру розчохлити. Добре, що все змінюється.

От кажуть провокатори, що графу “національність” витерли у паспорті. А я коли заявку на паспорт заповнював у середині 2000-х, писав у відповідній графі “українець”. Мені не соромно казати, що я – українець. А вам?

Що ви причепилися до Бандери?

Досі думаєте, що “Слава Україні” – це бандерівщина і погано? А чому польська пілсудчина нікого не хвилює? Юзеф Пілсудський – батько польської держави – був бандитом, який “набігав та грабував коровани”. Що ж ви того нещасного Бандеру у всі боки крутите? Чи вам про маршала Жукова розповісти?

“Я спросила у него: “Как мы будем форсировать Днепр?”. А он ответил: “Хохлами. У нас этого говна достаточно”, – розповідала мені у далекому 2006-му бабця на милицях, яка у часи Другої світової була медсестрою, близькою до радянського маршала.

Досі стидаєтеся своєї історії, друзі? А дарма. Щоразу, коли ви вигукуєте “Слава Україні”, десь здригається один диктатор, бо свободу не спинити. Але не пропонуйте свободу тим, хто її не вартий.

Слава Україні! Героям слава! “А хто герої?”, – питають у вас провокатори. Та ми ж і є героями. Кожен із нас, бо вкладаємось у розбудову та оборону своєї держави. Ви ще не з нами? Ми йдемо до вас.

До речі, гасло “Слава Україні!” народилося у Харкові наприкінці XIX століття у середовищі харківської української студентської громади. На базі цього середовища 1900 року виникла Революційна українська партія. Бандера народився 1909-го.

Владислав Недашківський. Біндеравци

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter