Україна – батьківщина вищого пілотажу

Владлен Мараєв. Україна – батьківщина вищого пілотажу

На початку XX століття авіація була абсолютно новою галуззю техніки. Перший успішний політ аероплана (літального апарата, важчого за повітря, із двигуном внутрішнього згоряння) відбувся наприкінці 1903 року в США. Невдовзі лідерство у розвитку авіації захопила Франція. Однак зародження вищого пілотажу відбулося саме в Україні – в Києві, – де 105 років тому Петро Нестеров першим наважився здійснити “мертву петлю”.

На світанку історії авіації виконати таку складну фігуру пілотажу не давали ані можливості аеропланів, ані інстинкт самозбереження пілотів. Панувало переконання, що літак обов’язково впаде або розвалиться у повітрі, а політ головою донизу здавався чимось абсолютно немислимим.

Та вже на початку 1910-х років ще нікому не відомий молодий поручик Петро Нестеров, спираючись на праці вченого-аеродинаміка Миколи Жуковського та власні розрахунки, неодноразово висловлював прагнення виконати “мертву петлю”. В червні 1913 року його направили на службу до Києва, де він тимчасово виконував обов’язки начальника 11-го корпусного авіазагону. Для виконання “мертвої петлі” Нестеров дочекався нового аероплана Nieuport IV (французький легкий моноплан, який вироблявся за ліцензією на московському заводі “Дукс”) і налітав на ньому близько 10 годин.

Літак Nieuport IV, на якому Петро Нестеров уперше в світі виконав мертву петлю 9 вересня 1913 року. Малюнок: kpi.ua

Безпосередньо до дій Нестерова спонукали газетні повідомлення з Франції. 19 серпня 1913 року місцевий авіатор Адольф Пегу, якого журналісти охрестили “королем повітря”, на літаку Blériot XI за присутності численних глядачів виконав у повітрі фігуру, що нагадувала літеру S. То був перший навмисний політ униз головою. Нестеров вважав, що наступним кроком француза стане “мертва петля”, і вирішив випередити його.

Заочний конкурент Нестерова – француз Адольф Пегу в кабіні аероплана. Фото: 2.bp.blogspot.com

Звичайно, 26-річний авіатор відчував, що ризикує життям. На його утриманні перебували дружина, двоє дітей і мати. Тому він приховав намічену дату виконання “петлі” від близьких. Лише за день до того відвідав одне з київських фотоательє і зробив знімки зі своїми дітьми – 4-річною Маргаритою і 2-річним Петром.

Напередодні ризикованого польоту Петро Нестеров зфотографувався зі своїми дітьми. Знімок опублікувала газета “Киевская Мысль” (№ 37 від 5 (18) вересня 1914 року)

Теплого погожого вечора 9 вересня 1913 року Нестеров прибув на Сирецький військовий аеродром, що розташовувався на околиці міста – неподалік сучасної станції метро “Шулявська”, де нині існує вулиця, названа на честь автора “мертвої петлі”. Механік Геннадій Нелідов підготував “Ньюпор” до вильоту і заправив пальним на одну годину. Сівши в кабіну, Нестеров міцно прив’язався ременем до сидіння, хоча раніше авіатори не послуговувалися такими заходами безпеки. Годинник показував 18-00. Те, що сталося далі, сам Нестеров докладно змалював у статті “Как я совершил мертвую петлю”, опублікованій через дев’ять днів у “Санкт-Петербурзькій газеті” (цитується мовою оригіналу):

“Я поднялся на высоту 1000 метров, с которой решил планировать. Когда я последний раз посмотрел на анероид (прибор для определения высоты, в виде часов), мне пришло в голову, что… этот приборчик должен будет выпасть из кармана куртки, когда я буду лететь вверх ногами. Но… я решил “рискнуть” им для большей убедительности.

Вот, собственно говоря, все, чем я рисковал, то есть на 13 рублей 50 копеек казенным имуществом.

Было жутко только решиться, а как только я закрыл бензин, чтобы перейти на планирование, мне сразу стало легко, и я занялся своей работой.

Наклонив “Ньюпор” почти вертикально, я начал планировать, следя за высотой, чтобы иметь запас высоты на случай неудачи.

Примерно на 600 метрах я начал выравнивать аппарат и, когда он начал переходить горизонт, открыл бензин.

Мотор очень хорошо заработал, аппарат полез в небо и начал ложиться на спину. Моя левая рука все время находилась на бензиновом кране, чтобы точнее регулировать работу мотора, хотя мне очень хотелось рукой опереться, как при спуске, о кожух. Одно мгновение мне показалось, что я слишком долго не вижу земли, но… чуть больше потянул за ручку и увидел землю. Закрыл бензин опять и, выровняв аппарат, начал планировать к ангарам. За все время этого 10-секундного полета я чувствовал себя так же, как и при горизонтальном повороте с креном градусов в 70–80, то есть ощущал телом поворот аэроплана, как, например, лежа в поезде, чувствуешь телом поворот вагона.

…Я сидел несколько мгновений вниз головой и прилива крови к голове не чувствовал, стремления отделиться от сиденья тоже не было, и ноги давили на педали. Мой анероид не выпал из кармана куртки, и инструменты в открытых ящиках остались на своих местах. Бензин и масло также удерживались центробежной силой на дне бака, то есть вверху, и нормально подавались в мотор, который великолепно работал всю верхнюю половину петли.

В общем, все это доказывает, что аэроплан сделал обыкновенный поворот, только в вертикальной плоскости, так как все время существовало динамическое равновесие.

С этим только поворотом воздух является побежденным человеком.

По какой-то ошибке человек позабыл, что в воздухе везде опора, и давно ему пора отделаться определять направления по отношению к земле”.

А ось як цей політ виглядав із землі за спогадами очевидця і товариша по службі Нестерова, сотника В’ячеслава Ткачова:

“Нестеровский “Ньюпор” взлетел и начал набирать высоту… Никто не знал, что сегодня предпримет Нестеров, но многие любили наблюдать его красивые и поучительные полеты. И вдруг над полем пронесся чей-то испуганный крик.

– Падает! Смотрите, он падает!

Сотни глаз встревоженно устремились на аэроплан Нестерова. Оборвался смех, умолкли разговоры. Сырецкое поле, за минуту до этого оживленное и шумное, казалось, мгновенно замерло. И в наступившей тишине особенно резко звучали истерические крики женщин:

– Падает! Падает!

Аэроплан почти по вертикали мчался носом к земле.

– Что он делает, безумец? – пробормотал штабс-капитан Линно.

– Сейчас у него сложатся крылья, и конец! – вскрикнул побледневший, с перекошенным лицом Передков, не отрывавший глаз от стремительно падавшего “Ньюпора”.

На высоте около 600 метров аэроплан вдруг выровнялся, загудел мотор.

– Ну, слава Богу, выровнялся!

Над аэродромом прозвучал общий вздох облегчения, но все с напряженным вниманием продолжали следить за “Ньюпором” Нестерова.

И снова крики:

– Да что же это он опять делает?

Аэроплан пошел свечкой вверх!

– О, ужас!

– Да он и впрямь с ума сошел?

– Смотрите, смотрите, колесами кверху – повис вниз головой!

– Боже мой!

– Погиб!

Кто-то из летчиков, внимательно следивший за всеми движениями нестеровского “Ньюпора”, сказал своему соседу:

– А ведь он не падает, летит! Даже в положении кверху колесами… Смотрите, аэроплан переходит в пикирование. Вот он уж начал и планировать…

Красивыми спиралями “Ньюпор” спустился к ангарам, и, когда его колеса плавно коснулись земли, мотористы и летчики закричали:

– Ура! Ур-ра-а!

Это “ура” было подхвачено всеми присутствовавшими на аэродроме”.

Після приземлення очевидці влаштували Нестерову бурхливі овації. До Петербурга негайно надіслали телеграму, підписану штабс-капітаном Орловим – спортивним комісаром Всеросійського аероклубу при Київському товаристві повітроплавання. До його повноважень належала офіційна фіксація рекордів та інших авіаційних досягнень.

Схема “мертвої петлі”, намальована Петром Нестеровим. Фото: vezha.vn.ua

Преса оперативно поширила звістку про виконання “мертвої петлі”. Деякі газети характеризували її як “карколомне сальто-мортале у повітрі”. Дізнавшись про це, Адольф Пегу через дванадцять днів після Нестерова під Парижем повторив цю фігуру, і з того часу регулярно виконував її перед публікою.

Проте саме Нестеров зажив світової слави як перший пілот, що зважився на “мертву петлю”, а Київ – як один зі світових центрів вищого пілотажу. Вже за чотири дні після польоту Нестеров отримав новий чин штабс-капітана, а 9 грудня 1913 року Київське товариство повітроплавання нагородило його золотою медаллю.

Втім, не всі усвідомлювали важливість того, що здійснив сміливий авіатор. Деякі видання звинуватили його в “акробатизмі”, марнославстві, нехтуванні наказами командування та правилами безпеки. Начальник повітроплавної частини Головного управління Генерального штабу генерал-майор Михайло Шишкевич заборонив військовим льотчикам повторювати “мертву петлю” – мовляв, вона цілком даремна і до того ж небезпечна. Нестерова хотіли посадити під арешт, але минулося. Попри заборону, 13 квітня 1914 року він вдруге виконав “петлю”, тільки на більшій висоті.

Таким чином, Петро Нестеров уперше в світі на практиці довів, що за достатньої швидкості та потужності двигуна літак може безперешкодно виконувати розворот на 360° не тільки у горизонтальній, але й у вертикальній площині. Це відкриття заклало підвалини вищого пілотажу, який застосовується не лише в демонстраційних польотах, але і в авіаспорті (аеробатиці) та повітряних боях. А “мертва петля”, яку ще називають “петлею Нестерова”, дотепер залишається однією з основних фігур пілотажу.

На жаль, її авторові судилося коротке життя. Спалахнула Перша світова війна, на самому початку якої Петро Нестеров загинув, здійснивши перший у світі повітряний таран. Від історичного польоту над Сирецьким аеродромом минуло 364 дні.