12 липня минає чергова річниця з дня народження Сергія Уточкіна – одного з найвидатніших одеситів початку XX століття, який прославив своє місто не лише за межами України, але й цілої Європи.

Сергій Ісайович Уточкін народився у 1876 році в Одесі, в родині православного купця 2-ї гільдії. Дуже рано втратив батьків. Деякий час хлопчик мешкав в родині вчителя Рішельєвської гімназії, де пережив страшне психологічне потрясіння. Вчитель регулярно зловживав алкоголем і одного разу напідпитку наклав на себе руки. Дружина, знайшовши його мертвим, збожеволіла і зарізала власних дітей кухарським ножем. Малому Сергієві Уточкіну ледве пощастило утекти. Та на все життя він став заїкою.

З юних років Уточкін захопився спортом. Займався плаванням, фігурним ковзанням, веслуванням, боксом, японським бойовим мистецтвом джіу-джитсу, футболом. Виступав за футбольну команду Одеського британського атлетичного клубу. Та найбільших успіхів досяг у велоспорті – виграв на треку величезну кількість призів, зокрема здобув чемпіонство Російської імперії та Великі призи на змаганнях у Лісабоні й Парижі. Крім того, Уточкін захоплювався літературою, живописом, музикою, мав журналістські здібності – неодноразово виступав зі статтями та нарисами на сторінках одеської преси.

На початку XX століття Сергій Уточкін зацікавився повітроплаванням та авіацією. У 1908 році він виконував демонстраційні польоти на аеростатах над єгипетськими пірамідами та Сахарською пустелею. А 13 вересня 1909 року в Одесі піднявся у повітря разом із видатним письменником і своїм добрим знайомим Олександром Купріним.
Восени 1909 року Сергій Уточкін вирушив до Парижа, який тоді був світовим центром розвитку авіації. Працював на збиранні авіадвигунів “Гном”. Не маючи достатньо коштів для придбання аероплану, вирішив побудувати його самостійно. Для цього купив у відомого авіаконструктора Луї Блеріо деякі частини, зокрема шасі, а у конструктора двигунів Александра Анзані – два мотори потужністю 25 кінських сил кожен.

Після повернення до Одеси Уточкін із допомогою солдатів Морського батальйону почав будувати два власних літаки. 2 січня 1910 року він випробовував один із них, однак вдавалися лише невеликі підльоти. Аероплан було перероблено, виставлено для оплачуваного показу в приміщенні одеської фірми «Проводник», однак подальші випробування також виявилися безуспішними. Ймовірно, конструктор перевантажив свій апарат.

У березні 1910 року одеські підприємці Баліоз і Попов придбали для Уточкіна французький аероплан “Фарман IV”. 13 квітня Уточкін вперше злетів на ньому і отримав від Одеського аероклубу грамоту на звання пілота-авіатора. Невдовзі цей диплом був підтверджений Імператорським Всеросійським аероклубом у Санкт-Петербурзі. Уточкін став третім дипломованим авіатором в Російській імперії після Михайла Єфимова і Миколи Попова.

Сергій Уточкін виявився першим вітчизняним пілотом, який здійснив велике турне з демонстраційними польотами. Спочатку він відвідав Київ. Перший політ відбувся 4 травня 1910 року над Сирецьким полем, а вже за два дні його нагородили першою срібною медаллю Київського товариства повітроплавання. Подивитися виступи авіатора прийшли близько 100 тисяч глядачів. Після Києва Уточкін вирушив до Москви, Харкова, Варшави, Нижнього Новгорода, Тифліса (Тбілісі), Воронежа, Бердянська, Мінська, Вінниці, Житомира, Ростова-на-Дону, Кишинева, Тагілу, Орла, Гомеля, Ревеля (Таллінна), Єлисаветграда (Кропивницького). Уточкін став першим в історії пілотом, який виконував польоти у Катеринославі (Дніпрі), в Естонії у місті Юр’їв (Тарту) і в Азербайджані у місті Баку. У вересні–жовтні 1910 року він брав участь у першому Всеросійському святі повітроплавання у Санкт-Петербурзі, завоювавши перший приз за точність посадки і ставши свідком авіаційної катастрофи, в якій загинув пілот-українець Левко Мацієвич.

У березні–квітні 1911 року Уточкін знову відвідав Єгипет. У Геліополісі та Хелуані (нині передмістя Каїра) він виконав демонстраційні польоти, кружляючи над стародавніми пірамідами та зриваючи овації глядачів.

Свій ювілейний, 100-й політ авіатор здійснив у рідній Одесі. Злетівши з алеї Олександрівського парку (нині парк імені Тараса Шевченка), він на очах багатотисячної публіки ефектно пролетів над морем.

Одразу після ювілейного польоту Уточкін взяв участь у грандіозному як на той час перельоті Санкт-Петербург–Москва. Проте удача зрадила його. Біля містечка Крестці під Новгородом літак зазнав тяжкої аварії. Уточкін скалічився і довго лікувався.

Надалі слава видатного авіатора почала поступово затьмарюватися. Фізичне перенапруження, численні травми, наркотична залежність, підсилена постійним вживанням сильнодіючого знеболювального, сімейні негаразди (дружина покинула його заради відомого одеського мільйонера Артура Анатри), матеріальна скрута вкрай згубно позначилися на ньому. Починаючи з 1913 року, Уточкін декілька разів перебував у психіатричних лікарнях, подекуди із жахливими умовами утримання. У періоди полегшення займався випадковими заробітками – грав на більярді, опублікував у “Синьому журналі” Купріна свої мемуари під назвою “Моя сповідь”.

Лише восени 1915 року, в розпал Першої світової війни, після численних прохань і прискіпливого медичного огляду, Уточкіна зарахували до автомобільно-авіаційної військової частини із присвоєнням чину прапорщика. Він вдало виконав пробний політ на аероплані. Проте на початку зими захворів на запалення легенів і був шпиталізований до петроградської психіатричної лікарні Святого Миколи Чудотворця. Там він помер на сороковому році життя в ніч на 13 січня 1916 року. Щодо причин смерті, існують різні версії: запалення легенів, крововилив у мозок, передозування наркотиками. Похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі.

Пам’ять про Сергія Уточкіна зберігається в Україні та за її межами. У 1962 році на київській кіностудії імені Олександра Довженка про нього було знято фільм “У мертвій петлі” з Олегом Стриженовим у головній ролі. 2001 року в Одесі, на вулиці Дерибасівській, 22, Сергієві Ісайовичу встановлено пам’ятник. А минулого року в рамках політики декомунізації на мапі Одеси з’явився провулок Сергія Уточкіна.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram