Владлен Мараєв. Малевич – Київ – Україна

Казимир Малевич, Автопортрет, 1933 рік
Казимир Малевич, Автопортрет, 1933 рік

23 лютого – день народження Казимира Малевича, художника, ім’я якого відоме в усьому світі. Хоча росіяни беззастережно називають його “російським” і “радянським” митцем, та народився він у Києві, його життя і творчість були тісно пов’язані з Україною.

Як нещодавно з’ясувала дослідниця творчості Малевича Тетяна Філевська, майбутній митець з’явився на світ у маєтку своєї тітки по вулиці Жилянській, 62–65 (будівля, на жаль, не збереглася). Стосовно дати історики сперечаються досі – 1878 чи 1879 рік. Був хрещений в Олександрівському костелі, що на розі Костьольної і Трьохсвятительскої вулиць.

Родина Малевичів мала українське, польське й білоруське походження. Батько, Северин Антонович Малевич – дворянин Житомирського повіту Волинської губернії, служив управителем цукроварного заводу Миколи Терещенка. Вдома було заведено розмовляти українською і польською мовами. Вже ставши дорослим, Казимир неодноразово називав себе українцем, хоча частіше – громадянином Землі та космосу.

Все дитинство Казимира Малевича пройшло в Україні. Батьки часто переїжджали у справах, тому пожити довелося і в Києві, і на Поділлі (Ямпіль), і на Слобожанщині (Пархомівка, Білопілля), і на Чернігівщині (Вовчок). Ось що художник згадував пізніше: “Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене дедалі більше. Селянки човниками перепливали Дніпро, везли масло, молоко, сметану, заповнюючи береги і вулиці Києва, надаючи містові особливого колориту”.

Казимир Малевич, "Пейзаж поблизу Києва", 1930 рік
Казимир Малевич, “Пейзаж поблизу Києва”, 1930 рік

У підлітковому віці доля завела його до Конотопу, де почав малювати пейзажі у техніці олійного живопису. Відома навіть назва першої, наразі втраченої картини – “Місячна ніч”. Збереглися й спогади Малевича про Конотоп та українську національну кухню, якій він саме тоді віддавав перевагу: “О, славне місто Конотоп! Воно всеньке лисніло від сала. На базарах і біля станцій довгими рядовицями сиділи за столиками тітки, котрі називалися сальницями, від них пахло часником. На столиках було навалено купи найрізноманітнішого сала, вудженого і невудженого, зі смачною шкіркою, лежали ковбаси, я ламав їх на шматки і їв, як їли на базарах люди. Я зростав серед цього українського сала і часнику в Конотопі”.

Батько супрематизму

Протягом 1895–96 років Казимир Малевич відвідував Київську рисувальну школу Миколи Мурашка по вулиці Великій Володимирській, 47, де навчався у видатного живописця Миколи Пимоненка. Та вже з 1896 року на тривалий час полишив Україну і виїхав з родиною до Росії (Курськ, Москва, Петербург/Петроград/Ленінград). Там він остаточно сформувався як талановитий художник-авангардист, засновник нового художнього напряму – супрематизму. Там було створено й більшість його всесвітньо відомих картин.

Але пам’ять про Україну надихала його все життя. Дослідники відзначають великий вплив української народної творчості на Малевича. Зокрема, мистецтвознавець Дмитро Горбачов пише: “Найближча аналогія до супрематизму – геометричний розпис подільських хат, писанки з їх астральними знаками, візерунки плахт – магічний код стихій (вогню, землі, води)”.

До України Малевич повернувся на деякий час вже за більшовицького режиму. Від 1928 до 1930 року викладав у Київському художньому інституті (зараз – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Співпрацював із українським авангардистським журналом “Нова ґенерація” (Харків), який редагував Михайль Семенко.

Надалі Казимир Малевич був змушений назавжди залишити Україну. Але в його творчості відбилися мотиви Голодомору 1932–1933 років. Селяни на картинах Малевича перетворилися з богатирів на безрукі й безликі постаті. Як писав Дмитро Горбачов: “Коли селянам більшовики перебили хребта, він почав малювати їх ляльками-калічками на жовто-блакитному (як український прапор) тлі”. Самого Малевича двічі заарештовували за звинуваченням в “антирадянській пропаганді” та “шпигунстві”, катували, внаслідок чого здоров’я було суттєво підірване і 1935 року він помер.

Українці пам’ятають і шанують свого видатного земляка. У вересні 2012 року в Києві на честь Казимира Малевича перейменовано вулицю Боженка (первісно – Бульйонська), де певний час мешкала родина митця. 18 березня 2015 року в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури відбулося урочисте встановлення портрета Малевича серед інших видатних викладачів цього навчального закладу. Тривалий час також обговорювалося питання про надання Міжнародному аеропорту “Бориспіль” імені Казимира Малевича. На жаль, відповідне рішення не ухвалили.