Биківня: кого розстрілювали енкаведисти?

Владлен Мараєв. Биківня: кого розстрілювали енкаведисти?. Фото надане автором

У наш час меморіальний комплекс “Биківнянські могили” відомий в усій Україні та за її межами. Тут, на території 19-го і 20-го кварталів Биківнянського лісу, що нині належить до Деснянського району Києва, розташоване одне з найбільших місць поховань жертв сталінських репресій.

Масові розстріли і поховання страчених у київських тюрмах людей відбувалися у Биківні з 1937 по 1941 рік. За радянських часів інформацію про це суворо засекретили, хоча чутки про Биківню поступово поширювалися. Вперше поховання виявили німецькі окупанти одразу після захоплення Києва. Вже 29 вересня 1941 року про страшні знахідки у Биківнянському лісі повідомив німецький журналіст Петер Кольмус у газеті “Berliner Börsen-Zeitung”. Але привертаючи увагу до злочинів сталінізму, німці, звичайно, не писали, що того самого дня вони розпочали масові страти у Бабиному Яру.

Читайте також: Владлен Мараєв. Жертви Бабиного Яру

Після повернення до Києва радянська влада стверджувала, що у Биківні поховані жертви “злодіянь німецько-фашистських загарбників”, зокрема в’язні Дарницького концтабору. Так тривало до 1989 року, коли комісія Ради Міністрів УРСР нарешті була змушена визнати, що загиблі є жертвами масових політичних репресій сталінського режиму.

Владлен Мараєв. Биківня: кого розстрілювали енкаведисти?. Фото надане автором

Точна кількість похованих у Биківнянському лісі невідома. Пишуть про 100 тисяч осіб і навіть більше. Наразі встановлено імена лише частини з них. У відкритому доступі в інтернеті є два списки жертв.

Перший з них був оприлюднений на сайті українського товариства “Меморіал” імені Василя Стуса ще 2009 року і налічує 644 особи (http://www.memorial.kiev.ua/genocyd-ukrajinciv/dokumentalni-svidchennja/625-spysky-zhertv-pohovanyh-u-bykivni-ch1.html). У другому перераховано вже 11581 особу (http://oa.elibukr.org/handle/1984/1571). На превеликий жаль, у цьому списку, на відміну від першого, не вказано національність, партійність і соціальний стан репресованих – самі лише ПІБ, рік і місце народження та дані про вирок. Тому спробуємо зробити невеликий аналіз – кого ж розстрілювали співробітники НКВС? – за матеріалами першого списку. Звичайно, цей перелік є дуже неповним і вибірковим, але все ж таки створює певну репрезентативність.

Отже, 644 особи, розстріляні протягом 1937 – 1941 років і таємно поховані у Биківнянському лісі. Розподіл за національною ознакою такий:

1) українці – 318 (49,4 %);

2) росіяни – 137 (21,3 %);

3) євреї – 128 (19,9 %);

4) білоруси – 21 (3,3 %);

5) поляки – 17 (2,6 %);

6) інші (німці, латиші, молдавани, угорці, болгари, серби, греки, грузини, литовці, іжора) – 22 (3,4 %);

7) не вказано національність – 1 (0,2 %).

Якщо взяти до уваги дані перепису населення 17 січня 1939 року (хоча зі зрозумілих причин цілком довіряти їм не можна), то на той час з-поміж населення УРСР (яка тоді ще була без Криму і Західної України) налічувалося 76,5 % українців, 13,5 % росіян, 4,95 % євреїв. Серед розстріляних у Биківні спостерігаємо іншу картину: українців майже половина, зате частка росіян і, особливо, євреїв значно більша за їхню відсоткову частку в населенні республіки. Взагалі, до початку Другої світової війни в Радянському Союзі знищували навіть більше євреїв, ніж у гітлерівській Німеччині, де їх тоді переважно змушували до еміграції з країни.

Партійність репресованих:

1) ВКП(б) і КП(б)У, включно з кандидатами в члени партії – 414 (64,3 %);

2) безпартійні – 216 (33,5%);

3) дані відсутні – 6 (0,9 %);

4) члени Комсомолу – 5 (0,8 %);

5) інші партії (меншовики, РСДРП, “Бунд”) – 3 (0,5 %).

Тобто, членами і кандидатами в члени комуністичної партії та Комсомолу були майже дві третини розстріляних. І лише одна третина не мали стосунку до керівної партії Радянського Союзу.

Соціальний стан репресованих на час арешту:

1) службовці, партійні та відповідальні працівники – 368 (57,1 %);

2) військовослужбовці – 105 (16,3 %);

3) науковці, освітяни, юристи, інженери, конструктори – 47 (7,3 %);

4) колгоспники, працівники сільського господарства – 26 (4 %);

5) робітники – 19 (3 %);

6) творча інтелігенція – 18 (2,8 %);

7) співробітники органів державної безпеки – 17 (2,6 %);

8) лікарі, медичні працівники – 11 (1,7 %);

9) студенти, слухачі, курсанти – 7 (1,1 %);

10) співробітники судових органів, прокуратури, міліції – 7 (1,1 %);

11) фінансисти, економісти, бухгалтери – 7 (1,1 %);

12) безробітні, домогосподарки, пенсіонери – 6 (0,9 %);

13) залізничники – 4 (0,6 %);

14) служитель культу – 1 (0,2 %);

15) приватний підприємець – 1 (0,2 %).

Отже, особи, які безпосередньо обслуговували більшовицький тоталітарний режим, були його невід’ємною складовою (державні службовці, партійні чиновники, військові), а дехто й сам брав участь в організації та здійсненні масових репресій (співробітники органів держбезпеки, судових органів, прокуратури), – становлять понад три чверті цього списку розстріляних!

Результати підрахунків ще раз підтверджують відому істину. Жертвами сталінського режиму переважно ставали не вороги радянської влади, не терористи, не шпигуни і не завзяті борці за незалежність України/Білорусі/Грузії/Вірменії/Азербайджану та інших країн. Здебільшого то були люди, які вірили в комуністичні ідеали, підтримували політичний режим, працювали заради його зміцнення, або ж просто пристосовувалися до обставин і намагалися робити кар’єру в цій країні. Тому що створена Леніним, Троцьким, Сталіним і К° система була справжнім Молохом, запрограмованим на регулярне кровопускання і самознищення.