Владлен Мараєв. 100-річчя заснування Української Центральної Ради

Будинок по Володимирській, 42, де було створено Українську Центральну Раду (фото - березень 2017 року)

У лютому-березні 1917 року вибухнула революція, поштовхом до якої стали тривалі продовольчі труднощі в країні. Основні події відбувалися у тогочасній столиці Росії, місті Петроград (нині Санкт-Петербург), де солдати гарнізону підтримали повстання мирного населення і відмовилися виконувати накази командування. Владі не вдалося придушити заворушення у зародку, революційні події швидко ширилися країною. 15 березня 1917 року (всі дати – за новим стилем) цар Микола ІІ зрікся престолу на користь свого молодшого брата Михайла, але той наступного дня відмовився приймати престол. Монархія впала. Центральна влада опинилася в руках Тимчасового уряду Росії, який мав керувати країною до скликання Установчих зборів.

Лютнева революція 1917 року дала поштовх до активізації національних рухів усіх пригноблених народів колишньої Російської імперії. Провідним гаслом стала демократизація і федералізація Росії. Серед громадсько-політичних організацій Києва, які швидко заявили про себе, чільні позиції обіймала Українська Центральна Рада (УЦР).

Роль українського національного центру в Києві тоді відігравав патріотичний клуб “Родина”, який знаходився по вулиці Володимирській, 42. Український клуб від моменту його створення був неофіційним місцем перебування Товариства українських поступовців (ТУП), організованого 1908 року на основі Української демократично-радикальної партії. Члени ТУП були активними діячами Українського наукового товариства, інших громадських науково-просвітницьких об’єднань. В умовах суворих переслідувань українського руху з боку царської влади, вони зосереджувалися переважно на науковій і громадській роботі, прагнучи зберегти кадри для майбутнього політичного й державного відродження України. На чолі ТУП стояла рада, до якої входили Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Дмитро Дорошенко, Євген Чикаленко, Ілля Шраг, Федір Матушевський, В’ячеслав Прокопович – майбутні провідні діячі Центральної Ради і Української Народної Республіки.

Саме у приміщенні клубу “Родина” 16-20 березня 1917 року відбулися збори українських партій і організацій, скликані з ініціативи Товариства українських поступовців у зв’язку з революційними подіями у Петрограді. Збори, що тривали кілька днів, висунули ідею створення головного представницького центру українського руху. Цей центр і отримав загальновідому назву Українська Центральна Рада. Головою УЦР збори обрали Михайла Грушевського (заочно, оскільки він у 1914 році був заарештований російською владою і висланий з України, станом на початок 1917 року перебував у Москві), його заступниками – Дмитра Антоновича, Дмитра Дорошенка, Федора Крижанівського. Невдовзі Дмитро Дорошенко відмовився від посади, і на його місце обрали Володимира Науменка.

Досі точно не встановлено день утворення Української Центральної Ради. Серед версій вказують 16, 17, 20 або навіть 22 березня 1917 року. Основним джерелом інформації зазвичай вважають повідомлення газети “Киевская Мысль” від 17 березня, де в замітці “Серед українців” зазначалося: “Учора [тобто 16 березня] увечері відбулося багатолюдне зібрання представників українських місцевих і окремих провінційних організацій та груп. Всього були присутні більше 100 осіб… Збори палко прийняли пропозицію “Центральної ради” про висилку депутації у Петроград, щоб заявити новому уряду про невідкладні потреби українського народу. Також прийнято пропозицію про вживання невідкладних заходів для негайного відновлення української преси”. Але в наступному випуску газета повідомляла, що саме 17-го, а не 16-го березня всі організації об’єдналися і увійшли до складу Центральної Ради.

Сама ж Рада на шпальтах свого офіційного видання “Вісти з Української Центральної Ради” вказувала днем свого заснування 17 березня 1917 року. Але Михайло Грушевський вважав таким днем 20 березня. Він писав, що саме тоді “організувалася спільна рада всіх київських українських організацій під назвою Української Центральної Ради”. Саме 20 березня 1918 року святкувалися перші роковини УЦР. Нарешті, дата 22 березня пов’язана із виданням першого документу від імені УЦР. Це була відозва “До Українського народу! Народе Український!”. Найближчими днями газета “Вісти з Української Центральної Ради” повідомила, що УЦР домагається територіальної автономії України з державним статусом української мови та забезпеченням прав національних меншин – росіян та інших.

Будинок Педагогічного музею, де після 24-25 березня 1917 року засідала Українська Центральна Рада

24-25 березня 1917 року Центральна Рада переїхала з клубу “Родина” до будинку Педагогічного музею по вулиці Володимирській, 57 (нині Київський міський будинок учителя). Тільки рано-вранці 26 березня з Москви поїздом повернувся Михайло Грушевський. Поїзд надовго затримався через пожежу у спальному вагоні, тож голову Центральної Ради і майбутнього лідера УНР на вокзалі ніхто не зустрічав, йому довелося самому йти пішки до свого помешкання на Паньківській вулиці. Ось що він згадував: “На двірці було пусто, ніяких візників… Я пустивсь серед ночі, по мокрому снігу без калош (бо згоріли). Не міг пізнати улиць поночі і блудив, поки потрапив додому. Так незвичайно і більш ніж скоромно відбувся мій поворот на рідну землю”.

Українська революція тільки-но починалася…