Владлен Мараєв. До 100-річчя Першого Універсалу Центральної Ради

Зачитування Першого Універсалу на Софійській площі Києва. Текст читає Микола Ковалевський, поруч із ним стоїть Михайло Грушевський

23 червня 1917 року Українська Центральна Рада прийняла Перший Універсал – державно-правовий акт, яким проголосила автономію України. Звичайно, тоді ще ніхто не знав, що цей Універсал стане тільки першим із чотирьох. Тому повна назва документу була такою: “Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого”.

Поява документу стала наслідком безрезультатних переговорів делегації Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком із Тимчасовим урядом Росії. На українські вимоги у Петрограді ніхто не зважив. Міністри відмовлялися зустрітися із представниками з Києва. І тоді Центральна Рада вирішила діяти на свій розсуд – без погодження “згори”.

Вірогідним автором тексту Універсалу вважається Володимир Винниченко. Документ оголосили на закритті Другого Всеукраїнського військового з’їзду, який проходив з 18 по 23 червня 1917 року у Києві. У тексті зазначалося: “Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають – вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм)”. Тимчасовий уряд Росії було піддано нищівній критиці, оскільки він “одкинув всі наші домагання” та “одіпхнув простягнену руку українського народу”. Тому, заявлялося в Універсалі, “однині самі будемо творити наше життя”.

Прийняття Універсалу стало одним з перших серйозних кроків на шляху до відродження української державності у XX столітті. Вже через 5 днів Центральна Рада сформувала український уряд – Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком. До його складу увійшли секретарства внутрішніх, міжнаціональних, військових, земельних, судових, продовольчих справ, а також освіти і фінансів. Ці зміни всерйоз стурбували Тимчасовий уряд Росії, який і до того відчував себе не вельми впевнено на чолі величезної країни в розбурханому морі революційної стихії. Тепер уже Петрограду довелося їхати домовлятися із Києвом – на переговори відправили делегацію у складі міністрів Олександра Керенського, Михайла Терещенка й Іраклія Церетелі.

Перший склад Генерального секретаріату УЦР .Сидять зліва направо – Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Христофор Барановський, Іван Стешенко. Стоять – Борис Мартос, Микола Стасюк, Павло Христюк. В овалі – Валентин Садовський

Перший Універсал із великим піднесенням зустріли в українському суспільстві. Він дав надію на довгоочікуване відновлення українського державного життя після багатолітнього імперського поневолення. А Центральна Рада, що нарешті наважилася відверто піти проти волі російського уряду, зміцнила свої позиції на шляху до утвердження в якості загальноукраїнського політичного осередку. Оптимістичне сприйняття Першого Універсалу відбилося у поемі “Золотий гомін”. Автором її був молодий і ще майже нікому не відомий поет Павло Тичина:

Над Києвом — золотий гомін.
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни…

Предки.
Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять —
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..

Зоряного ранку припади вухом до землі —
…ідуть
То десь із сел і хуторців ідуть до Києва —
Шляхами, стежками, обніжками.
І б’ються в їх серця у такт
— ідуть! Ідуть! —
Дзвенять немов сонця у такт
— ідуть! Ідуть! —
Там над шляхами, стежками, обніжками.
Ідуть!
І всі сміються як вино:
І всі співають як вино:
Я — дужий народ.
Я молодий!

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter