“Хочу пустити зернятка вірменського і українського декоративного мистецтва у серця і душі мільйонів людей, щоб кожен відчув і почув Душу й Серце двох народів, адже петриківський розпис – душа України, а хачкара – серце Вірменії”, – cаме під таким девізом відкрилася персональна виставка талановитої української художниці вірменського походження Марини Саркісян у стінах Державної бібліотеки України для юнацтва.

Пані Марина популяризує наш знаменитий петриківський розпис усюди, де тільки можна. Вона – випускниця Університету “Україна” (катедра дизайну, 2015 року), членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Спілки дизайнерів України. Працює у різних жанрах, але перевагу надає декоративному петриківському розпису. Наносить петриківку на різноманітні матеріали: папір, дерево, скло, тканину, розписує інтер’єри. І на чашках навіть. Для талановитої вірменки наш національний розпис символізує українську душу, яка зливається з вірменським корінням її роду, тому що народилася вона тут, на нашій землі. Унікальне бачення художниці полягає в особливому поєднанні петриківки й хачкари.

Хачкара – це особливі пам’ятники із візерунками, розписи хрестів, наносяться вони на кам’яні стели, розташовані при дорогах, монастирях, у храмах Вірменії. Дослівно слово хачкара з вірменської перекладається – “хрест-камінь”. Усі хачкари мають різну форму, найстаріший датується 879 роком. Митці наносили на кам’яне полотнище не тільки хрести, а й біблійні сюжети, й історичні події тих часів.

Виставка художніх робіт майстрині із повною назваою “Вірменське серце з українською душею, так геніально поєдналися в тобі…”, яка експонується у державній книгозбірні, присвячується святу весни та жіноцтва. Картини передають багатий духовний світ жінки-митця, покликання якої – нести в цей світ красу, гармонію та любов. Адже березень у нас проходить під егідою Міжнародного жіночого дня на початку місяця.

Коли я почитав скільки нагород і відзнак має українсько-вірменська мисткиня, мабуть, жоден український художник немає і йоти такого різноманіття. Для того, щоб їх перелічити потрібна окрема стаття. Але я спробую.

Отож, пані Марина отримала диплом учасниці виставки проєкту “Весняні враження від Карпат до Криму”, який відбувався в Київському міському Будинку природи у 2013 році. І в тому ж році у столичному Центрі культури й мистецтв стала дипломантом виставки “Душі людської глибина”, диплом учасника артпроєкту “З Україною в серці” від Київської міської галереї мистецтв “Лавра”, а також проєкту “Все найкраще дітям”. Нагородили Марину Саркісян на Українському тижні мистецтв, де вона здобула перше місце.

Наступного року Марина Саркісян удруге стала дипломанткою Українського тижня мистецтв, здобувши перше місце. У 2015 році диплом II ступеня VI Міжнародного духовного Межигірського фестивалю народних ремесел та диплом учасниці виставки “Сонячний Великдень – 2015”.

На фестивалі писанок у 2016-му посіла перше місце, першість здобула і в перформансі “374 художника” у номінації “Найкраща писанка у петриківському стилі”.

Українська художниця з вірменською душею має сім персональних виставок. Перша персональна виставка під назвою “Українська душа з вірменським серцем” відбувалася з 3 лютого до 14 квітня 2017 року у Київському міському будинку вчителя і здобула відзнаку “Жінка Року” в номінації “Жінка-митець” (Федерація жінок за мир у всьому світі).

Друга персональна виставка називалася “Вінок безсмертя” і присвячена вона пам’яті Героя України Сергія Нігояна. Відбувалася вона з 23 червня до 14 липня 2017 року в Українському фонді культури, де Марія Саркісян отримала ювілейний знак-орден Велика Україна “25 років незалежності” з формулюванням “За вагомий внесок культурної і мистецької діяльності в розбудові нашої країни”. Третя персональна виставка називалася “Вінок безсмертя” і приурочена до дня народження Героя України Сергія Нігояна, у Дніпрі, у музеї Дмитра Яворницького. Відбувалася з 1 серпня до 10 серпня 2017 року.

Четверта персональна виставка – “Українська душа з вірменським серцем” відбувалася з 12 серпня до 16 вересня 2017 року в Петриківському районному музеї, у селищі Петриківка. П’ята персональна виставка присвячена Всеукраїнському пісенному телемаратону “Гордимося друзі, що ми українці” і тривала з 22 вересня до 7 жовтня. Локація – Тетіївський краєзнавчий музей. Шоста персональна виставка називалася “Із сонцем у серці” – з 10 грудня до 5 січня 2020 року в Українському фонді культури імені Бориса Олійника. Сьома персональна виставка “Петриківські дивотвори Марини Саркісян” була з 10 січня до 1 березня 2020 року в Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав”.

В експозиції представлені десятки робіт майстрині. Особлива магія пензля відчувається, коли художниця зображає світ тварин і квітів. Вони у неї виходять магічні, візерунчасті, переплетені, як українськими та вірменськими символами. На презентації виставки дивовижні птахи й квіти у візерунках ожили на розписному одязі художниці, які вдягнули столичні панянки й дефілювали в ньому на заході. Зелені, сині, червоні, білі жіночі полотняні сорочки, на яких вибиті малюнки Марини Саркісян під східну музику, тішили око глядачів. Дефіле “Райські квіти і птахи” додало певного шарму цій неперсічній зустрічі, якогось несподіваного магічного колориту.

Усіх присутніх на святі привітала голова Ради київських вірменок Саломе Енгибарян. Вона зачитала вірш про хачкари сучасного вірмена Бабкена Симоняна в перекладі українського поета, прозаїка та перекладача Сергія Цушка. У ньому оповідається про сакральну сутність хачкар для вірменського народу:

В краї вірмен – гори, плато, крутояр.
В краї вірмен кожний валун – мов хачкар.

Кожний хачкар – мереживні письмена,
Ладану пах, чиста божниць таїна.

Кожний хачкар – неперебутних святинь
Світло й любов із глибини поколінь.

Кожний хачкар – відгомін сивих віків –
Нам берегти вічне знання заповів.

Кожний хачкар – в камені спів літургій,
Прихисток-храм для молитов і надій.
Кожний хачкар – вогник лампад, що не згас,
Туга вірмен, котру не зцілить і час.

В краї вірмен – гори, плато, крутояр.
Що не валун, то заповітний хачкар.

Заступниця директора Державної бібліотеки України для юнацтва Олена Виноградова на відкритті поділилася своїми враженнями від виставки. “Коли вже була змонтована експозиція, і я зайшла на неї подивитися, що мене вразило? Отаке відчуття поєднання української та вірменської культур. Саме це єднання культур, єднання народів буде і є запорукою весни, і любові, і нарешті миру, якого ми всі-всі прагнемо”.

10-річна Вікторія Кравченко-Бабаян заспівала для всіх присутніх двома мовами: українською та вірменською. Юна співачка нещодавно отримала гран-прі на Всеукраїнському конкурсі мистецтв “Чубинський Fest”.

Художні полотна Марини Саркісян об’єднують два могутні народи, засобами мистецтва єднають їхні душі та серця. Проглянути виставку в Києві можна за адресою: проспект Голосіївський, 122. Триватиме вона до 29 березня.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram