Вікторія Вдовиченко. Вибори із “нордичним” шармом

Вікторія Вдовиченко. Вибори із "нордичним" шармом. Фото nikcenter.org

Цьогорічний “жаркий” сезон виборчих перегонів доповнила й далека Норвегія. У цьому північному королівстві 11 вересня 2017 року відбулися вибори до однопалатного парламенту – Стортингу. Лідерами перегонів були консервативна “Права” партія на чолі із діючою прем’єр-міністром Ерною Сульберг (Høyre), “Лейбористська партія” (Ар) та партія “Прогрес” (Frp).

Отож, про головні тренди цих виборів у подробицях.

Почнемо із законодавчих положень. Норвезька виборча система базується на принципах прямого виборчого права та пропорційного представництва у багатомандатних виборчих округах. До парламенту обирають 169 парламентаріїв терміном на 4 роки, з яких 150 – обираються із представників 19 норвезьких округів, а 19 представників – додаткові місця для парламентаріїв, які розподіляються пропорційно по партіям, що перетнули 4% бар’єр. Явка виборців доволі висока. З 5 мільйонів 200 тисяч населення до початку виборів зареєструвалось 3,6 мільйона осіб, а іще один мільйон голосував достроково до дня проведення виборів (таке право було надано з червня 2017 року). Цікаво, що багато із національних ЗМІ допомагали виборцям розібратися із політичними програмами кандидатів, створивши спеціальні тести (“Вальгомати”), що підказували громадянам програма якої з партій найбільше відповідала їх очікуванням.

Якщо порівняти ці вибори із попередніми у 2013 році, трійка Høyre-Ар-Frp лідирувала й тоді. Можемо говорити про певну “нордичну” традиційність смаків норвежців. Тоді “лейбористи” набрали 30,8% голосів, що було найвищим показником. Оскільки “права” та консервативно-ліберальна партія “Прогрес” об’єдналися та сформували уряд, тогочасному прем’єр-міністру від “Лейбористської” партії Йенсу Столтенбергу довелося піти у відставку. Тобто, останні чотири роки Норвегією керувала правоцентристська коаліція меншості на чолі із консерваторами та представниками партії “Прогрес” разом із християнськими-демократами та лібералами, що підтримували прем’єра у погодженні щорічних бюджетів.

Такий тренд, вочевидь, буде зберігати й після цьогорічних виборів. Наразі, правоцентристський блок прем’єр-міністра Ерни Сульберг має отримати до 88 мандатів, а її головний конкурент – мільйонер та колишній міністр закордонних справ Норвегії Йонас Гар Сторе – 80. Проте у виборах 2017 року також додається іще й інша п’ятірка партій – Соціалістична ліва, Партія Центру, Партія зелених, Християнська народна та Партія лівих. Вони, згідно із даними екзит-полів, перебували найближче до перетину “прохідного” бар’єру і саме вони доповнять списки для формування уряду. Саме разом із християнськими демократами та лібералами з партії “Венстре” консерватори, ймовірніше за все, будуть створювати уряд.

А тепер про пункти з програм цих політичних партій більше у деталях. Програми головних опонентів Сульберг та Стора зробили акцент на трьох основних сферах: податки, державні послуги та видобуток і розробка нових родовищ нафти. Вони погоджувалися, зокрема, у тому, що продовжувати розвідку нафти в Арктиці необхідно. Крім того, необхідність мати тісні стосунки із Європейським Союзом у питаннях як регіональної безпеки, так і протидії глобальним загрозам також знайшло відображення у програмах як Консервативної, так і Лейбористської партії Норвегії.

Водночас, Сульберг планує знизити податки, зокрема на нерухомість, у той час як Сторе наполягав на збільшенні податків, щоб забезпечити громадянам належний рівень державних послуг.

Міністр фінансів та представник популістської партії “Прогрес” Сів Йенсен пояснював видимість успішних планів коаліції на чолі із Сульберг зрозумілими для населення кроками. Рівень безробіття в країни поступово знижується, а впевненість у сталості бізнес-середовища, навпаки, покращується і бізнес повертається до традиційних для Норвегії напрямів, орієнтованих на видобування нафти.

Сульберг може віднести до своїх досягнень і відновлення економіки королівства після кризи, що розпочалася 3 роки тому та припала на час її прем’єрства. Норвезька економіка зазнала втрат від зниження цін на нафту у 2014-2016 років, коли рівень безробіття 5-мільйонної Норвегії досяг найвищої позначки у 2016 році. Проте, уже у 2017 році ціна на нафту піднялася з 30-доларової позначки за барель до майже 50 доларів. Крім того, посилена міграційна політика Сульберг, що виступає проти імміграції, припала до вподоби норвежцям і тому ці пункти є у її цьогорічній програмі. Також, акцент зроблений на необхідність витрат на транспортну політику та протипожежну безпеку.

Незважаючи на це, 56-річний мільйонер Сторе критикував уряд Сульберг за непомірні витрати з Національного пенсійного фонду або так званого “нафтового фонду” у боротьбі з рецесією. І це дійсно було так, адже вперше в історії цієї країни кошти цього фонду, а саме 205,6 мільярдів норвезьких крон (25 млрд. доларів) було витрачено з доходів, отриманих від продажу нафти. Нагадаю, що активи цього фонду, що є одним із найбільших фондів добробуту у світі, становлять 870 мільярдів доларів. Він також має частки у 9 тисячах компаній по всьому світу з найбільшою долею в портфелі паперів компаній Nestle, Apple та Royal Dutch Shell. Фонд також відомий тим, що є одним із найбільших інвесторів у 77 країнах світу.

Лейбористи у відповідь обіцяли розвиток “зеленої економіки” та залучення цифрових технологій, вказуючи, що загальна кількість працюючих норвежців у віці від 17 до 65 років, насправді, продовжувала знижуватися, і що відмінності у рівнях доходів мешканців зростали.

Наразі, якщо коаліційний уряд буде сформовано разом із представниками “зелених”, то це може вплинути і на видобування нафти та розробку нових родовищ, оскільки ця партія вимагає припинення видобутку на найближчі 15 років, аргументуючи це кліматичними змінами та забрудненням навколишнього середовища.

Підсумовуючи, можу сказати, що Норвегія стала іще однією країною у переліку тих, де “малі” партії стають визначальними у фінальному “забігу”. Отже, буде цікаво спостерігати, як переможець обиратиме собі партнерів по коаліції, коли “сезон торгів” відкрито.

Чи вплинуть ці вибори на відносини з Україною? Гадаю, що ні. Норвегія висловлювала неодноразово свою підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, засуджуючи агресію з боку Росії. Ефективно діє програма сприяння нашій державі у таких сферах, як енергетика, енергоефективність та ядерна безпека. Наступне коло підтримки – це сприяння проведення економічних реформ в Україні. Крім того, через систему трастових фондів НАТО, Норвегія допомагає Україні гуманітарно, зокрема у межах дії програми “Наука заради безпеки”. Найбільш амбітним проектом тут є створення 3D міношукача та сучасні засоби зв’язку із сенсорами, що дозволяє виявляти факти незаконного перетину недемаркованого кордону. Експерти вважають цю ініціативу своєрідним проривом в науці.